Розділ 21

Даня думав, що з появою Діани у нього налагодилося життя. Ключове слово «думав». Бо всі проблеми нікуди не ділися. Даня, окрилений коханням, працював дні та ночі на студії. Уже пройшов місяць. А вони бачилися від сили двічі на тиждень. Діана не вилазила з ковзанки, Даня зі студії. І коли у Діани дійсно було все добре (вперше за такий тривалий проміжок часу), то у співака все летіло до чортів. Ніяк не вдавалося записати нову пісню. То один з музикантів захворіє, то другий (ага, ще й влітку), то у саундпродюсера нагальні справи, то нагальні справи у Дані. До того ж чергова стаття з фейковою інформацією наробила шуму. Фронтмен гурту «НеZалежні» наговорив кучу всякого бруду. Нічого нового, звісно. Віра казала, що це співакові тільки наруч, бо хейт це теж піар, і Даня з цим погоджувався! Але тут були й свої мінуси: усі вирили тому фронтмену. І нікого не хвилювало, що то все наклеп і брехня. Бо рокер був набагато впливовіший за Даню. Батько запропонував розрулити ситуацію. Даня відмовився, сказавши, що не хоче опускатися до його рівня.

Повернулася безсоння. Здавалося, усе було добре, але ні! Даня, пам’ятаючи те, що трапилося у Херсоні та Одесі, намагався не пити снодійні, але рука все одно тягнулася за пачкою таблеток. І він таки пив. Знав, що добре виспатися не вдасться, але все одно. Пив, звісно, пів дози. І то тільки тому, що у його житті з’явилася Діана.

Робота стала виснажувати ще більше. Усі казати взяти йому перерву, але Даня й слухати не хотів. Тут вирішила втрутитися Діана. Вона без попередження приїхала до нього на студію. Юнак був здивований, але водночас радий її побачити. Наче сонце стояло на порозі студій. У ту мить він водночас відчув стільки радості, скільки не відчував жодного разу. Вони радо привіталися, обнялися. Обоє на якусь мить відчули щастя. Але варто було Діані поглянути на погано замазані синці під очима, вона зрозуміла, чому Влад їй дзвонив. Бо виглядав Даня дійсно жахливо.

–Може досить себе так вимотувати? – турботливо запитала вона, сідаючи поруч.

– Я не можу не працювати, – відповідає Даня, та підіймає кришку фортепіано. – А ти… Ти себе не вимотуєш?

– Вимотую. Але даю собі час відпочити. Я тренуюся тільки до дванадцяти, максимум до першої. А в інший час можу відпочити та робити те, що мені хочеться. А ти не вилазиш зі студії. Візьми перерву хоч на день, може сходимо кудись разом.

– Мені потрібно працювати, – вперся Даня.

– То до біса таку роботу! – вигукує Влад. – Ти вимотуєш себе та всіх навколо себе!

– Я знаю, як тобі тяжко… Але добивати себе роботою взагалі не варіант. Я по собі знаю, – Діана поклала руку йому на плече. Запанувала тиша. Усі сиділи не ворухнувшись, і тільки Влад зітхнув та схрестив руки на грудях.

– Нічого ви не розумієте, – каже Даня, навіть не дивлячись ні на кого з команди. Його погляд спрямований на чорно-білі клавіші. З зачіски вибилося неслухняне пасмо.

– Дійсно, – фиркнула Діана. – Може хоча б сьогодні ти не засидишся на студії? Я вільна до кінця дня!

– Мені потрібно працювати. – укотре каже Даня. – Не досить декількох вдалих треків. Потрібно випускати новий альбом. Попередні два не дуже вдалі.

Знову зітхання. Коли ж то все скінчиться?

– Значить так, якщо тобі байдуже на себе, то мені ні, – порушує мовчанку бек-вокаліст.

– Владе, ти йому не заборониш сюди приходити. Розумієш? – каже Віра.

– Так, не заборониш! – вигукує Даня, опускаючи кришку фортепіано.

Усі знову зітхають, не наважуються щось сказати. Навіть Віра притихла. Діана та Влад не знали, що заперечити. Якщо він завжди когось і слухав, так це Діану. Але вона мовчала.

– Добре, працюй, – нарешті вимовляє юнка та підіймається з місця. Усі присутні підводять на неї здивований погляд.

– Діано, – хоче щось заперечити Віра, але Діана її уриває.

– Хай працює… Хоче довести себе до втрати пульсу, хай працює. Я не заважатиму.

Після цього Діана швидким кроком вилетіла зі студії, залишивши Даню з командою. Усі остаточно втратили сміливість. Крім Влада.

– Якого чорту? – вигукнув  Влад, коли в коридорі стихли Діанині кроки.

– Продовжуймо, – каже Даня, сідаючи назад за фортепіано.

– О, ні! Я продовжувати не буду! Ти вб’єш себе!

– Слухай, ти тут такий розумний, а йди-но на сцену поспівай, та послухай, що про тебе говорять за спиною!

Мить подумавши, Влад каже:

– Ти робиш це, щоб щось їм довести, так? Що ти теж чогось вартий?

– Та при чому тут це? Владе, якщо ти ще чогось не зрозумів, то щоб щось мати, потрібно тяжко та багато працювати!

– Ти правий. Я ще не зрозумів цього, – мовив Влад та закинув свій рюкзак на плече. – Я не розумію оцієї твоєї одержимості. Ти з крайності у крайність: то нічого не робиш, то стирчиш тут! Ні, я цього не розумію! Ходімо! – звернувся він до інших членів команди, та вийшов зі студії. Через декілька хвилин Даня залишився на одинці з фортепіано.

– Йдіть, – шепоче Даня у відповідь. Він злий. Встає з-за інструмента, пинає його ногою. Потім заварює каву у кавомашині, але чашка висковзує з рук та розбирається, а рідина обляпує Дані штани та сорочку. Співак голосно лається. Але у нього на студії є з собою запасний комплект одягу. Радує хоч це.

Але працювати тепер не хочеться. Настрій остаточно скотився в мінор. Їхати додому не хотілося. Працювати – теж. Тут він помітив чиюсь постать. Він обернувся, та побачив Діану.

– Що ти тут робиш? – спитав Даня, бо вона ж, здається, пішла!

– Я повернулася. Бачила, як усі виходили зі студії.

Даня кивнув головою. Щойно він зрозумів, що ще досі стоїть посеред кімнати з брудним одягом у руках.

– Я тобі їсти принесла, – каже Діана простягаючи пакет.

Даня швидко ховає брудний одяг у рюкзак, підходить до Діани.

– Ти принесла мені їсти? – здивовано запитує він.

– Так, сядь і поїж! Скоро від тебе взагалі нічого не залишиться! – вигукнула Діана, викладаючи їжу на стіл.