Розділ 16

Уже три дні, як Даня повернувся з турне. Самопочуття було жахливе. Влад конфіскував у нього снодійні. А, байдуже на Влада! Дані вони потрібні.

«Ні, я не буду ними зловживати», - каже він сам собі, йдучи до аптеки. Там він купує препарати, повертається додому. Даня дивиться на годинник і тяжко зітхає: шоу. Сьогодні мають відбутися зйомки якогось шоу, за участі найкращих виконавців України. Що то за шоу, Даня не сильно тямив. Чи то не шоу, а концерт?

З думок його виводить телефонний дзвінок. Він автоматично підіймає слухавку.

–Ти ж не забув про сьогоднішній благодійний концерт? – лунає на тому кінці дзвінкий голос Віри. Даня зітхає.

«Благодійний концерт, значить», – думає співак, та набирає у груди повітря, щоб відповісти, але Віра спритніша за нього.

– Таки забув, так?

– І нічого я не забув, – відрізає Даня. – От саме зараз я виходжу з квартири, та скоро буду.

– Ну тоді швидше тягни свою п’яту точку сюди, бо саунд-чек уже розпочався! – роздратовано кричить Віра, та відхиляє виклик. Даню це дратує. Він кидає телефон на ліжко, швидко збирає все необхідне, кулею вилітає з квартири.

Йому доводиться тиснути на педаль газу сильніше, ніж зазвичай. Байдуже, що потім можуть штраф вліпити. Йому аби не слухати нотацій Віри. Так він же сам її взяв на роботу менеджером, коли звільнив Дениса! Чому тоді зараз дратується?

Телефон знову задзвонив. На екрані висвітилось: «Віра». Даня тягнеться за телефоном. Він же забув про кермо! Ще мить – і його машина врізається у сусідню. Хлопець не встиг загальмувати на перехресті! Добре, що він не їхав дуже швидко, бо перед тим, як потягнутися за телефоном, подивився на світлофор.

З його вуст злітає добірна лайка. Лаються і водії сусідніх автівок. Про Вірин дзвінок Даня, звісно, не думає. Телефон залишається розриватися на сидінні, а Даня виходить розбиратися, не забувши при цьому гаманець.

– Сорян, я не хотів! – кричить він потерпілому та розводить руками.

– Не хотів він! – кричить той водій, та знову лається. – У мене жінка з дитиною на задньому сидінні!

«Ну то й що, що сиділи?! Хай і далі сидять? Ніхто не вмер, ну то й хвала Богу!» – думає співак, схрещуючи руки на грудях.

Залишок тиради Даня пустив повз вуха. Якими словами його тільки той чоловік не назвав. Навколо них утворилася колона з автомобілів. Ті сигналили, та навіть крізь зачинені вікна Даня чув, як його називають лайливими словами. До його вух слабо доносився дзвінок від Віри. Коли вона кине свою манеру надзвонювати? Певно, що ніколи.

Приїзджає поліція. Даню забирають у відділок, автомобілі – на штраф майданчик. Йому це дуже не подобається, але що робити?

Співака привезли до відділку, завели у кімнату для допитів. Це сіре приміщення з двома стільцями та столом посередині. Даня зморщив ніс, але все-таки сів на стілець.

– Давайте так, – каже Даня, коли він залишився на одинці з інспектором. – Я вам дам стільки зеленьких, скільки скажете, а ви мене відпустите.

Інспектор здивовано підіймає очі на нього.

«Слухай, дядьку, подивися на свій живіт! Не роби мені тут такі круглі очі!  Та по тобі за кілометр видно, що ти хабарі береш!» – подумав Даня, та схрестив руки на грудях.

Інспектор кудись виходить, а через декілька хвилин повертається.

– І скільки ж «зелененьких» ти можеш мені дати? – запитує інспектор. Його губи розплилися у зверхній усмішці. Даня виймає записник з кишені, жестом просить ручку. Чоловік виймає її зі своєї нагрудної кишені, кладе на стіл. Даня паралельно бере ручку та розгортає блокнот, пише суму, потім показує інспекторові.

 – Є тільки один нюанс, – каже Даня, дивлячись на те, як вузькі очі інспектора розширилися від здивування. – Можу виплатити тільки картою.

Чоловік бере ручку, пише у блокноті ще якісь цифри, а потім показує їх Дані.Інспектор встає з-за столу, наближається впритул до співака впритул. До носа хлопця доноситься запах жахливого одеколону.

– Якщо їх протягом двадцяти хвилин не буде, – шепоче він, та до запаху одеколону додається запах вареної ковбаси та дешевої горілки.

Губи Дані розпливаються у кривій усмішці. Він киває, та інспектор нарешті відстороняється від нього, виходить з кімнатки. Даня теж часу не гає: миттю вилітає з поліційного відділку, біжить до першого-ліпшого банкомата та переказує гроші. Полегшено зітхає, дістає телефон та бачить двадцять пропущених від Віри. Скільки часу він був у відділку? Даня швидко викликає таксі, але Вірі не передзвонює.

Через пів години він вже був на місці. З приміщення, де мав відбутися концерт, відразу вилітає Віра.

– Де ти був?! – репетує вона, широким кроком наближаючись до нього. Дівчина зла.

– Не волай, – відрізає Даня, перекладаючи їй сумки в руки. – Якби дехто мені не надзвонював…

– Я тобі разів зо тридцять дзвонила! Організатори мені вже всі мізки виїли! – уриває його менеджер, одночасно забираючи сумки з Даниних рук.

– То я б не потрапив у ДТП, – договорює Даня. Віра, почувши це, ледь не падає на рівному місці. – Та не парся, я вже все розрулив! І я ж прийшов!

Віра не відповідає нічого. Вона на ходу дістає Данин костюм та веде його до гримерки. На шляху до неї співак ловить косі погляди інших артистів. Він не звертає уваги. Уже в гримерці, Даня ловить докірливі погляди команди. Наче у саму душу, на нього дивиться Влад. Співак відразу згадав, скільки всього бек-вокаліст зробив для нього під час турне. А чим він йому відплатив? Ще однією пачкою снодійного та ще черговим ДТП?

Віра нічого нікому не пояснює. Принаймні зараз, бо варто буде Дані кудись відійти, як вона тут же всім про все розповість. А ще вона знає, як співак не любить коли його обговорюють у його ж присутності. Знаючи Даню, він прямо тут може влаштувати скандал. Є потрійна причина мовчати.

Докір в очах команди нікуди не дівся. Справді, вони ж усі були готові до виступу, а він сам – ні. Віра з іншими вже сидить тихенько у кутку та щось дивиться у кутку. Візажистка швидко наводить лад на його обличчі. Ще одна дівчина трудиться над зачіскою. У їх очах теж присутній докір. Даня намається на нього не реагувати, але все одно починає відчувати себе винним. Так, він винний, чорт забирай! Винний, бо ігнорує команду, яку зібрав лише завдяки нелюдським зусиллям! Далі купує снодійні після того, що сталося у Херсоні та Одесі! Продовжує всіх запевняти, що все добре! Він знову врізався у чиєсь авто! До своєї команди, до своїх однодумців, яких він лише місяць тому вважав ледь не напівбогами, зараз ставиться як до шматка лайна, як до прислуг! Хіба вони заслужили на таке ставлення?