Розділ 12

На наступний день Даня зміг дати концерт у Херсоні. Снодійні Влад забрав. Даня задумався: а чому це у Харкові йому було байдуже на все, а тут совість прокинулася.

Влад таки розповів усе команді. У той момент, Даня дізнався про себе багато нового. Після цього команда не відходила від нього ні на крок. Навіть до вбиральні його супроводжував Влад. Даню це дратувало. Але він сам винен, бо на хіба було пити те снодійне у такій кількості?!

На наступний день вони вирушили до Одеси. Тоді ж  вони дали концерт. Даня був настільки втомлений, що повернувшись до готелю, відразу завалився спати. Потім, весь наступний день він хотів не вилазити з номера, але Даню витягли гуляли містом. А увечері всі пішли до ресторану.

Навіть сидячи за одним столом, Влад звернув увагу, що Даня, завжди досить-таки байдужий до спиртного, глушить келих за келихом, немов свідомо маючи намір напитися. Зазвичай бліде обличчя розчервонілося, голос став голоснішим. П'яний, він був видовищем особливого формату, тому що завжди примудрявся виглядати мило, незалежно від кількості прийнятого алкоголю. Але не цього разу. Влад не міг стримати усмішок, кидаючи погляди на сусідній столик, де, крім Дані, сиділи ще Ігор, Даша (теж бек-вокалістка) та Артем (клавішник).

Повернувшись, він побачив, що не один спостерігає за чарівним перетворенням стрімко п’яніючого Дані. Олег (барабанщик) буквально не відводив здивованого погляду від столу навпроти.

– Щось Даня сьогодні круто гуляє, так? – Олег весело посміхнувся.

– Навіть дуже, по-моєму ...

– Віро, якби на його місці був Денис, ми б всі були спокійні та не здивовані. Але Даня ... Завжди є якась причина, коли він напивається!

– Коли він напивається, всьому приходить якийсь капець ... – філософськи зауважив Олег. – Я не те щоб всі випадки пам'ятаю, але ті, що пам'ятаю, завжди закінчувалися якимось трешем. Добре хоч Дениса поруч немає. Але якщо серйозно, Даня сьогодні сам себе перевершує якось ...

– Може, варто йому натякнути, що як би вистачить? – Віра повернула голову під неймовірним кутом, продовжуючи дивитися в той же бік.

– І хто тут ризикне? Ти чи що? – Олег хіхікнув. – Від тебе він моралі точно дослухається. А ще краще Денису зателефонувати! Ще б пак ... пропалений алконавт, професор винопиття його суворо попереджає ...

Усі засміялися, і Віра теж посміхнулася.

– Так хрін би з ним, а? Він живе з Ігорем?

– Ей, він що? Сюди йде? – Олег витріщив очі, а Влад подавився, коли відчув, як на плече йому лягає чиясь рука. Він розвернувся.

– Даня? Що, там вже все випив, сюди прийшов?

Даня виглядав майже екзотично. Трохи скуйовджений, з гарячково блискучими очима і рум'янцем на щоках, він спирається на спинку стільця, щоб не хитатися.

– Тобі-то що, а? Ти ж не вживаєш нічого, слабкіше травички? – Даня постукав пальцем по його склянці, в якому була налита вода.

– Даню, ти в порядку? – Віра стривожено дивилася на нього.

– Ааа ... а ти зі мною вже розмовляєш ... Ну треба ж! – він зробив тикий вираз обличчя, що всі, окрім Влада, засміялися. Та ну, сказати, що Даня був п'яний, значить не сказати нічого. Він був абсолютно несамовитий і ледве тримався на ногах.

 – Чому це ти такий невеселий, Владе? Ти ж у нас головний веселун, а зараз не смієшся! Ну, я ж кажу ... коноплі закінчилася?

– А що за коноплі? – вставив реплику Олег.

– Було б над чим сміятися ... Утім, якщо ти вирішиш влаштувати стриптиз ...

– Ммм ... так от що тобі хочеться побачити? – Даня тепер дивився на нього, не відводячи погляду. – То няньчити мене тобі недостатньо? Який наступний крок?

– Я щось пропустив? – Олег тепер дивився на них з неприхованою цікавістю.

– Може, тобі варто вийти, прогулятися, повітрям подихати? – Влад ледве видавив з себе посмішку.

– А може, вистачить давати мені вказівки та пора звернути увагу на себе?

Атмосфера загострювалася, і це виразно відчули всі, що сиділи за столом. Віра опустила погляд у тарілку, Ярина та Олег зовсім кудись зникли.

– Даню, та що на тебе найшло? – Віра смикнула його за руку, намагаючись посадити на стілець.

Співак кинув на неї незадоволений погляд і відмахнувся, як від настирливої ​​мухи.

– Владе, в чому справа? Що за думки ховаються під скельцями окулярів? - він нахилився до нього так, що той виразно відчув запах спиртного. – Я Дениса звільнив, і ти став хорошим хлопчиком?

 – Ти хочеш мені щось сказати? – Влад повернувся до нього. – Великий DANIEL жадає уваги публіки? Хочеш виступити з розгромної промовою?

– Можливо ... ти сам прагнеш моєї уваги, – Даня з самим нахабним виглядом погладив Влада по голові. Той різко встав, відсуваючи стілець, і вхопив його за плече.

– Тобі точно треба вийти освіжитися.

– Не чіпай мене! – Даня вимовив це так голосно, що всі, хто сидів навколо, обернулися.

– Як скажеш! – Влад демонстративно підняв руки.

– Досить вдавати з себе хорошого хлопця!

– По-моєму, це ти сюди приперся і виступаєш.

– Хлопці, досить, – Віра теж піднялася. – Даню, чому ти на нього накидаєшся?

– А що, він один тут найрозумніший? І я не накидаюся. Я хочу поговорити по душах. Відверто.

– Ok, завтра поговоримо. Могли б і сьогодні, але ж ти так раптово втік до Ігоря ...

– Ревнуєш? – Даня підняв брову. – Я тут все думав, що справа у Денисі ... що ти тому до мене чіпляєшся, бо ми з ним друзі... А може, справа в мені?

– Звичайно, в тобі. Я ж над тобою «знущаюся». Вибач, не можу втриматися. Ти ж сам даєш приводи.

– Чому ти так нервуєш? Усе ж добре ...

– Добре тут всім буде, коли ти звалиш! – різко сказав Влад.

На обличчі Дані щось здригнулося. Він на секунду заплющив очі та, розвернувшись, попрямував у бік виходу з ресторану.

– Ото Даня ... – присвиснув Олег, коли той зник з поля зору. Він повернувся за столик. - Я його таким вперше в житті бачу.