Розділ 6

Софія прокинулася першою. Поруч лежали Денис та Даня. Дівчина підскочила на місці, вилаялася. Після цього тихо вийшла з кімнати.

–Доброго раночку, сонечко, – пролунав уїдливий Діанин голос у неї за спиною. Софія обернулася. Діана стояла позаду неї. – Як пройшла нічка?

– Ти… Що вчора було?

– Ну, я могла б збрехати, сказати, що ти бігала на кладовище, танцювала «брудні танці» з Денисом чи ще щось таке. Але ні, на моє превелике щастя, ні ти, ні Даня, ні Денис нічого такого не робили. Ви троє мирненько доїхали сюди на таксі. Єдине що, водій таксі допомагав мені нести вас усіх сюди.

– Ну, це не найгірше. – Даня вийшов з кімнати.

– А тепер, алкоголіки, ви всі, троє, зникнете з моєї квартири. Я і так пропустила тренування.

– Ти одержима фігурним катанням, – з кімнати вийшов Денис.

– Принаймні, не одержима алкоголем та клубами. А тепер, кому потрібно, випийте по таблетці, та  йдіть з моєї квартири, бо на цьому моя гостинність закінчується, - Діана простягає ліки друзям

– Чому ти така зла? – бубнить Денис, беручи таблетки з її рук.

– Я не зла, – Діана ставить турку з кавою на плиту, – я роздратована. Мені вчора довелося забирати вас трьох з клубу. Ми разом з водієм несли вас на своїх спинах сюди, на третій поверх. І я пропустила тренування! Я збрехала тренеру, що з’їла щось не те!

– Які ми правильні, – бубнить Софія та відбирає у Діани чашку кави.

– Вона права, – відповідає Даня.

– З якого це дива ти її підтримуєш? – каже Денис. Даня ігнорує.

– Знаєш, те, що вона не залишила нас у клубі – це вже наше велике щастя, – нарешті сказав Даня, викликаючи таксі. – Ви будете додому їхати? На яку адресу таксі викликати?

– Поїдуть. Куди дінуться? – відповідає Діана та каже йому адресу.

– Тепер я знаю де ти живеш, – всміхається Даня.

– Шкода, а я так хотів залишитися, – саркастично каже Денис.

– А взагалі, дякую, що не кинула, – нарешті відзивається Софія.

Діана нічого не відповідає.

«Зникніть вже з моєї квартири!» – дратується Діана. Вона буквально пропалює поглядом кожного; Даня помічає її роздратування.

–Хвилин через десять таксі вже буде, – запевняє він.

Таксі таки приїхало через десять хвилин. Діана нетерпляче випхала їх зі своєї квартири. Ті, перед тим як остаточно покинути її помешкання, разів зі сто подякували. А коли вони таки вийшли, Діана сповзла по дверях та прошепотіла: «Нарешті».

Дівчина не любила, коли у її квартирі збиралося багато народу. Вона взагалі не любила скупчення людей. Якщо на вулиці чи у торговому центрі це можна було витерпіти, то на ковзанці чи у квартирі – ні, не терпить! Бо це, чорт забирай, особистий простір! Ось чому вона більше любить кататися вночі.

Діана цілий день просиділа вдома. А на наступний день вона зі ще більшим завзяттям прибігла на ковзанку.

Тренування вимотували як і фізично, так і морально. Ще ніколи Діана не тренувалася так завзято. Софія весь час жартувала, що Діана це робить для того, щоб переплюнути Настю.

–Я це роблю тільки для того, щоб «переплюнути» себе, – завжди відповідала Діана.

Олена Вікторівна теж помітила зміни у поведінці учениці. Але не знала, чим це спричинено. Жінка не могла натішитися тим, що Діана тренується з таким запалом.

– Ти колись так вб’єш себе. – якось сказала їй Софія. – Ти надто багато тренуєшся. У тебе взагалі є щось окрім фігурного катання?

– Хто б казав! – Діана зупинилася посеред ковзанки та вперлася долонями у коліна. – Я тренуюсь так, як мала б тренуватися давно. Хочу вийти на новий рівень.

– Новий рівень? Ти знущаєшся? – мовила Софія, здивовано дивлячись на подругу.

– Це ти знущаєшся, – процідила крізь зуби Діана, та від’їхала до бортикa. І це у Софії ще є час на балачки. Господи, ну як вона не розуміє, що до початку сезону залишилося якихось три місяці?!

У цей час до неї підійшла Олена Вікторівна. Жінка пильно подивилася на неї, потім  перевела погляд на Софію.

–Ти вже обрала музику для програм? – раптом запиту вона.

Діана мить вагається. Казати чи не казати про плани?

– Обрала тільки для короткої. Ще не знаю, під що кататиму довільну.

– І що ж ти обрала на коротку програму?

Замість відповіді Діана бере телефон та вмикає «Реквієм По Мрії». Перші декілька секунд Олена Вікторівна мовчки слухає.

–Ти впевнена, що хочеш кататися саме під цю музику? – тренер задумливо підпирає рукою підборіддя, все ще слухаючи музику. – Вона надто сильна для тебе. Ти ніколи не брала таку музику. Ти запам’яталася усім, як Діана-лірик. А це взагалі… Це абсолютно полярна музика до тої, яку ти завжди обирала.

Діана очікувала такої реакції. По-іншому не могла бути. Її взагалі хоч хтось підтримає? Чи вона отак і буди слухати слова, про те, що «Реквієм По Мрії» - не її тема?

–І що? – нарешті каже фігуристка, коли музика вже вимкнулася. – У цьому сезоні я бачу коротку програму саме під цю музику. Мені байдуже на те, якою я запам’яталася людям. Або ми ставимо програму під «Реквієм» або ніяк»!

Олена Вікторівна підняла на неї очі та пильно подивилася я на її обличчя. Нічого, окрім твердої впевненості, вона не побачила.

– Добре. Я подумаю, що можна поставити під цю музику, – нарешті сказала тренер.

– Я сама хочу поставити цю програму, – випалила Діана. Очі Олени Вікторівни вкотре збільшилися від здивування. Ця дівчина не перестає її дивувати.

– Що значить «сама»?

– Я хочу відкатати цю програму так, як хочу я. Я збережу необхідні елементи для короткої. Але вставлю їх туди куди бачу я.

Олена Вікторівна зітхнула. Діана була ще тим упертюхом. Якщо вона щось надумала – то її вже ніщо не зупинить. Сперечатися зараз з нею – марна справа. Та й взагалі, сперечатися… Тренер думала, як відмовити Діану від цього шаленства. Бо програма на змагання – це не жарти!

–Я не перший день у фігурному катанні. І це не перша програма, яку ми ставимо. У мене достатньо досвіду, щоб поставити цю програму на високому рівні. До того ж цей «Реквієм»…