Епілог

Богдан востаннє подивився на обличчя на старій картонній фотографії. Поклав її поруч із фото своїх батьків, закрив саквояж і відчинив двері. Привиди залишаться в минулому — залишки від них він забере із собою. Рух електричок ще не відновили, тож Богдан вирішив прогулятися лісом. Забрів на галявину, присів на траву і перепочив. Ці події змінили його. Він хотів залишитися, але тіні минулого не відпускали.

Кет спостерігала з вікна, як «Бро» зачинив хвіртку й попрямував у ліс. Вона кинулася до кімнати Раї й різко розчахнула двері.

— Раю! Твій «тюбик» дав дьору!

Рая підхопилася і побігла вниз, Кет — за нею. Іван, який щойно прокинувся, здивовано гукнув услід:

— Ви куди всі?

— Дідусику, привіт! — крикнула дівчинка. — Нізащо не пропущу цієї драми!

— От халепа… — Іван зітхнув і побіг наздоганяти Катрусю.

Богдан щойно підвівся, підняв саквояж, коли Рая буквально врізалася в нього.

— Ти куди, в біса, зібрався, Богдане?! — її голос зривався, груди важко здіймалися від бігу й хвилювання. — Привиди мертві, а ми — живі! Я хочу тільки тебе, Богдане!

Він випустив саквояж. Той розкрився, і стара картонна фотографія впала обличчям до землі. Рая штовхнула Богдана на траву і поцілувала його. Цього разу він не збирався її зупиняти.

— Ого! — випалила Кет, підглядаючи з-за дерева.

— Ага… — погодився Іван, затуливши їй очі долонею. — Слухай, ти замала для такого.

— А ти застарий! — Кет викрутилася і скорчила йому кумедну пику.

— Ходімо додому, — Іван хмикнув. — Облиш їх.

Вони розвернулися і вдвох побрели в напрямку дачі.

— Дідусику, а секс — це справді настільки приємно?

Старий вовкулака поперхнувся повітрям.

— Запитай у них, коли повернуться...

Богдан і Рая залишилися лежати на траві, дивлячись у небо крізь крони дерев.

— Слухай, — Богдан задумався, — а ти повернешся до своєї «щурячої дієти»?

— Заткнися, — усміхнулася вона, й їхні пальці переплелися на траві.

Кінець.