Глава 37: Підозри

Світанок настав, як зазвичай. Світлана Сергіївна після ранкової пробіжки збиралася на роботу. На неї чекав такий цінний звичайний день — принаймні їй хотілося в це вірити. Сідрагос згорав від нетерпіння нарешті здобути потрібну інформацію, але поки що мусив грати роль покірної шавки. Уроки нарешті закінчилися. Світлана Сергіївна передала вихованців вчительці, яка чергувала на групі подовженого дня. Тепер їй потрібно було проникнути до кабінету директора, знайти картотеку сьомого класу та дізнатися адресу тієї дівчинки — Кровенко. Прізвище було настільки іронічним, що Сід не міг стримати посмішки.

Поки Світлана вела світську бесіду з охоронцем у фоє, Сід відчував, що цей покидьок небайдужий до його Свєтіка. Охоронець запропонував збігати за кавою, якщо вона трохи прикриє його на посту. Саме те, що треба. Сід викрав ключ від потрібного кабінету, непомітно замінивши його на якийсь інший. Школа — завжди можна списати все на малих бешкетників.

Йому вдалося проникнути до кабінету й зачинитися всередині. Усміхнувся думці про те, як той хлопець у результаті вручить каву тітці Ганні — старій прибиральниці.

Сід знайшов особисту справу Катрусі Кровенко. Гарні характеристики. «Розумна дівчинка», — думав він, фотографуючи папери на телефон. Домашню адресу було успішно здобуто. Він «згодує» її збоченому діду вночі, але зараз вирішив оглянути це місце особисто. День — найкращий час для проникнення до чужого лігва, коли люди на роботі.

Раю випустили. Їй дозволили повернутися до власної кімнати й навіть віддали сумочку, на якій висів брелок у вигляді маленького кнопкового телефону. Вони повелися! Це було настільки тупо й очевидно, що спрацювало. Вона ніколи не любила бюстгальтери з пуш-апом, але зараз їхні потаємні кишені стали справжньою знахідкою. Витягла маленьку сім-карту, приліплену до поролону, і вставила її в мініпристрій. Богдан готував цей трюк особисто. Жодної пристрасті — він оглядав її білизну так, наче збирав кулемет.

Антон піднявся з ліжка. Провів рукою по шовкових простирадлах — тут усе ще залишався присмак його Марії. Пелюстки троянд зів’яли, запеклися, наче пролита кров. Потрібно буде наказати служниці прибрати це. Сьогодні йому була потрібна сила. Жінок він не полюватиме. Одягнув улюблене пальто й вийшов.

На планшеті Богдана нарешті з’явилася нова цятка. «Рая, ти впоралася!» — видихнув він. Друга цятка — та, що в пальті Антона, — почала рухатися. Поки що в межах міста.