Глава 35: Психологія

Кет позіхнула. Навчання виснажило її більше, ніж вона сподівалася. Дідусь приготував для неї картопляне пюре з котлеткою. Богдан — той божевільний — наполіг, щоб вона обов’язково з’їла ще й овочі. Лише шматок пирога із замороженими ягодами, який спік Іван, прикрашав цей день. Богдан був на подвір’ї, коли до нього підійшла Кет, усе ще тримаючи шматок пирога в зубах. Вона зазирнула через його занадто широке плече, проковтнула шматок і запитала: — То все ж, які у вас із нею тепер стосунки? Мурашки пробігли по його шкірі. Він стримав це відчуття. Дівчинка зробила такий акцент на слові «тепер», що Богдан зрозумів: у нього занадто здібна учениця. — Чого ти мовчиш? Я ж бачу, що тобі треба про це поговорити. — Ти занадто добре засвоїла уроки! — він витяг якесь приладдя зі свого саквояжа. — Не очікував, що ти так швидко спробуєш використати їх, та ще й на мені… Хоча ні, саме цього я й очікував. — Рая відмовилася від свого вампірського целібату, і атмосфера між вами змінилася. — Кет присіла поруч, із цікавістю розглядаючи його гаджети. — Тобі точно тринадцять? — запитав Богдан. — Говориш, наче це ти тут «мамочка». — Вивалюй уже! — вона плескнула його по плечу. — Я не певен, що ти все зрозумієш, але… І він розповів їй майже все: про Любомира, прокляття відьми, про мисливців, про геноцид, який влаштував Антон, і навіть про той поцілунок вранці. — А знаєш, що найгірше? Кет слухала мовчки. Богдан порився у своєму саквояжі й витяг старе фото на картоні. Мовчки простягнув його дівчинці. Вона довго розглядала знімок, позираючи на обличчя Богдана. — Ти влип, бро! — Кет повернула фото власнику й пішла по ще один шматок пирога. З її точки зору, привиди були мертві, а живі — тут і зараз. Богдан видихнув. Стало якось легше. Якщо вони виживуть і привид минулого все ще переслідуватиме її — він просто піде, забравши тіні з собою. Стало зовсім темно. Маячок, який він дав Раї, нарешті блимнув на екрані планшета, сповіщаючи, що план діє. Рая одразу зайшла до кімнати Антона. Велике двоспальне ліжко, шовкові простирадла, свічки та пелюстки криваво-червоних троянд. Цей псих сприймав це як їхнє возз’єднання. «Повернення до першоджерел» — так, здається, назвав це Богдан. Рая вирішила підкорятися й зчитувати обстановку. Під час неминучої близькості вона могла заплющити очі й не бачити його обличчя. Вона провела долонею по губах і скинула сукню, залишившись лише в чорній білизні серед пелюсток, схожих на розбризкані краплі крові. Антон провів її поглядом. Граціозні рухи, вигини тіла… Марія розквітла. Чи справді вона підкорилася? Від неї тхнуло тим небезпечним щуром. Тиждень… зовсім мало. Сідрагос мусить знайти ту юну жінку, до якої так прикипіла його Марія. Настав час знову «спробувати» її на смак. Він піднявся й відчинив двері. Його Марія чекала на нього. Антон більше не міг стримувати хиже бажання — повалив її на ліжко й провів язиком від пупка до шиї. Вона здригнулася лише на мить, заплющила очі й обійняла його. Ніжні руки пестили його спину. Антон так жадав злитися з нею в одне ціле! Раптом вона опинилася зверху, видавши найсолодший для вух звук насолоди. Чиє обличчя вона бачила в той момент? Здається, щойно усвідомила: привиди більше не переслідуватимуть її. Рая розплющила очі. Поки Антон був засліплений власною пристрастю, вона оглядала кімнату. Треба знайти щось, що він «постійно тягає з собою» — саме так сказав Богдан минулої ночі на кухні.