Глава 31: Одкровення

Вони дісталися дачі. Тиша була їхнім супутником і їхнім катом. Рая допомогла Богдану лягти на диван, дістала аптечку, обробила рану й наклеїла пластир із яскравими монстрами. Єдиною, заради кого тут тримали медикаменти, була Катруся. Рая посміхнулася, згадавши, що ця мала не боялася, здавалося, нічого, окрім пластирів тілесного кольору. Тому вони якось придбали в АТБ кольорові. Вона ще раз глянула на «місце свого злочину» на шиї Богдана, з якого тепер усміхалися чудернацькі монстри. 

— Я зроблю тобі солодкий чай і принесу щось поїсти. 

— Чекай, там же... 

Рая не слухала. Пішла до кухні, де все ще тхнуло грибами та беладоною. Це вже не було так огидно. Попереду чекала серйозна розмова з Катрусею — найважче випробування за все їхнє спільне життя. 

Іван і Кет повернулися. Вони зайшли до вітальні. Кет помітила це одразу: пластир на шиї Богдана та його хворобливу блідість. 

— Серйозно? — подивилася вона йому прямо в очі. — Чел, ти крінж! 

— Ага, — Богдан не відводив погляду. — І ти навіть не уявляєш, наскільки. — Він затулив лоба рукою. — Твоя «мамочка» на кухні. 

Кет хмикнула і пішла до Раї. Іван присів поруч із Богданом: 

— Тобі б зараз випити... 

— Не зараз. Зараз треба розробити план... 

Кет зайшла на кухню, мовчки спостерігаючи за тим, як Рая заварює чай і робить бутерброди. Коли та склала все на піднос і обернулася, то здригнулася й ледь не впустила його. Кет мовчки дивилася на неї. Рая застигла. Двері знову відчинилися, і Іван заглянув усередину: 

— Я заберу це! — він узяв піднос із рук Раї. — А ви, дівчатка, розважайтеся. 

Старий вовкулака вийшов із кухні. Рая сіла на підлогу, жестом показуючи Кет зробити так само. Дівчинка присіла навпроти. Хтось із них мав заговорити першим. 

— Здається, чийсь целібат закінчився сьогодні! — раптом видала Катруся. 

— Бляха, це надто влучно! — Рая посміхнулася. 

— Той тюбик, — Кет кивнула в бік дверей, — він... який він на смак, чи типу того? Ти надто стримана... і це лякає. 

— А мене лякає твій жахливий смак! Хіба за стільки років не можна було навчитися розбиратися в мужиках? 

— Прямо в серденько! — Рая артистично приклала руки до грудей. 

— Ти чого жартуєш? — Кет була збентежена. 

— Тепер серйозно, — Рая дивилася їй прямо в очі й не збиралася відводити погляд. — Так, я пила його кров. Так, завтра я мушу піти. Ні, ти не можеш піти зі мною, бо ти — моя найбільша цінність. Він, Богдан, дуже сильний. Можеш його ненавидіти, але прийми той факт, що він має силу, яка нам потрібна. І мені здається, він знає про вампірів навіть більше, ніж я сама! 

— О май гад! Він тебе що, причарував тими зіллями? — Кет закотила очі. 

— Я не маю до нього таких почуттів! — Рая закрила обличчя рукою. 

— Кому з нас ти зрештою брешеш?! — Катруся підірвалася з місця і вибігла з кухні. Проходячи крізь вітальню, вона показала язика Богдану і пішла до себе в кімнату.