Глава 15: Неправильно

Ранок видався незвично тихим. Рая прокинулася від аромату свіжої людської їжі. Світанок. 

Богдан стояв біля плити й смажив яєчню. Невже в них узагалі було щось подібне? На ньому був фартух — той самий, який випросила Катруся ще торік, коли на піку популярності були ті плюшеві монстри з зубатою усмішкою — здається, «Ла-дуду» чи «Ла-туту». Готувала тоді переважно вона, але фартух лишився. 

— Я тут трохи похазяйнував, — Богдан обернувся. — Тобі каву зварити? 

Рая хмикнула, намагаючись стримати сміх, та не втрималася від уїдливості: 

— Що ж, косплей на «Відчайдушних домогосподарок» усе одно кращий за твій лук Ван Гельсінга. 

Випивши свою порцію еспресо, Рая відписала вчительці про тимчасову відсутність Катрусі, перевірила розклад електричок і вирушила в дорогу. 

Дерева миготіли за вікном, потяг зупинявся на станціях. Рая скоса глянула на нав’язливого супутника: 

— Слухай, чого ти прилип до мене, як банний лист? — роздратовано спитала вона. 

— Він знову прийде по тебе. Твій Антон. 

— Він не мій. 

— Я вб’ю його! — Богдан стиснув кулак. 

— Ти не зможеш… Загинеш. 

— Але ти могла б… 

Електричка з писком зупинилася. 

— Наша. Мерщій до виходу! — Рая підвелася й рушила крізь натовп до дверей. 

Вони йшли лісовою стежкою, протоптаною давно, просто до дачного кооперативу. Рая вкотре відмахнулася від комах: 

— Як же задовбали ці комарі! Іще ж прохолодно! 

— Дивно, що вони вам теж дошкуляють, — замислився Богдан. — То якщо він тебе вкусить, це буде комар-вампір? 

— Вони не зупиняються. П’ють, поки не лопнуть, — надто серйозно відповіла Рая. 

Хата Івана стояла трохи осторонь, за високим парканом, крізь який неможливо було щось розгледіти. 

— Твій друг явно любить приватність, — зауважив Богдан. 

— Він не зовсім людина. 

— Чомусь я не здивований. 

Раптом повз Раю просвистіла стріла. Вона вчасно ухилилася. Осикова? 

Де та нестерпна мала?.. На даху. 

— Злізай звідти, мале чудовисько! Уб’єшся! — крикнула вона роздратовано. 

Кет показала язика й полізла через вікно назад до своєї кімнати. 

— Ем… я все ж не розумію: якщо ви граєте в щось на кшталт родини, то чому щоразу, коли бачу вас разом, ви намагаєтеся вбити одна одну? 

Іван відчинив хвіртку й запросив гостей до двору. 

Рая з полегшенням відчула, що тепер можна не відповідати на запитання Богдана.