Ворон. До розділу 22

Як виявилося, моя пташечка дуже чутлива до порталів. Навіть на таку мізерну відстань. Сана приходила до тями понад добу і, коли бліда з’явилася на першому етапі змагань, я досі переживав за стан її здоров’я. Та пташечка поводилася впевнено і досить бадьоро. А ще, здається, вона не тримає на мене зла за те, що я не зміг вберегти її від падіння та ще й сам травмував. Коли пташечка опинилася неподалік від мене, захованого за відводом очей, я не втримався і виявив на свою присутність. І ладен закластися на що завгодно, вона непідробно зраділа моїй компанії! А потім ще й пересунула свій стілець, аби бути ближче до мене. Ще й захоплювалася моїми вміннями.
Як же мені в той момент хотілося пригорнути її до себе. Але міг тільки захопити в полон її руку. Що й робив аж до кінця виступів. Відпустив лише на той час, що їй треба було підійматися на сцену. Проте очей від неї не відвів ні на мить, тому й побачив, як Сана ледь помітно схитнулася. Тож вона ще й досі має погане самопочуття? Кристал з нею? Так. Тоді тримайся, пташечко, зараз я поділюся своєю енергією.
Вдячна усмішка була мені відповіддю, не втримався, послав ілюзорні обійми й отримав ще одну. А потім зачаровано слухав про Орлині землі та з сумом усвідомлював, що Сана аж надто в них закохана, щоб покинути їх та осісти на новому місці. І на що я взагалі розраховую? Вона ще досі має шанс стати королевою. У себе чи у нас…
Похвалив її виступ, отримав запрошення відвідати їх землі та зрозумів, що обов’язково прийму це запрошення, чого б це мені не коштувало.
Далі ми мовчки – лише її долонька в моїй руці – слухали виступи решти принцес. Захопливі й не дуже, але всі доволі цікаві. «Порадувала» Єрмін: принизила кожну з принцес, вказала на їх слабкі сторони, не надто розбираючись, чи й справді влучила, бо, не кажучи вже про Сану, яка зовсім не була тендітною квіточкою, Соллі, з якою я мав змогу поспілкуватися, виявилася відкритою і товариською. Та й Бояна аж ніяк не справляла враження недолугої.
Я, як і решта організаторів відбору, чудово розумів, що Єрмін тут не місце. Відчуваю, що ще одна подібна витівка – і принцеса, спіймавши облизня, вирушить додому. І начхати на невдоволення Вовчого краю – ми здатні дати їм гідну відсіч. Даремно я відсиджувався у вежі останні три роки, чи як?