Ворон. До розділу 18

Моя пташечка спить на ходу, коли заходить до їдальні на сніданок.
Ось наші очі зустрічаються, Сана дарує мені яскраву змовницьку усмішку, яку швидко змінює позіхання, тож це змушує усміхатися вже мене.
Я майже шкодую, що так надовго затримав її в бібліотеці. Майже. Повністю пройнятися не дозволяють бульбашки щастя, що й досі грають всередині. Але мого співчуття це зовсім не зменшує – як же вона буде страждати увесь день!
Ага, буде! Страждаю лише я, змінюючи лавки у саду та вислуховуючи пусте базікання принцес. Моя хитрунка вдає слабкість і на весь день закривається у покоях. Відсипається, не інакше.

А назавтра у нас зустріч. Хотів би сказати - побачення, та боюся наполохати боязку надію. Сана вміло вирішує суперечку між мною та Гардом стосовно обраного коня, і таки залишає Буревія. Тож ми у супроводі її охоронця та мого Стіга, які, здається, знаходять спільну мову, вирушаємо за місто. Дорогою пташечка роздивляється мої ремені, сідло, тож вважаю за потрібне коротко пояснити. Коротко не вдається, чомусь пускаюся берега та розповідаю про те, як ми з Привидом призвичаювалися до змін у моєму тілі. Зовсім забовкав її своїми історіями… Але ні, захоплено дивиться на мене, немов на героя, вихваляє. Ні, це вона – дивовижна!
Справді дивовижна! Вирішив дати Привиду можливість випустити пару, а потім повернутися до принцеси й скласти їй компанію. Куди там?! Сана майже не відстає, і я розумію, що справа лише в Буревієві й аж ніяк не в принцесі, бо вона якраз не боїться ані швидкості, ані будь-якої небезпеки. Тож і мою пропозицію піднятися на гору вона теж підтримує.
А на горі раптом просить показати їй море. Ну як я можу їй відмовити? Гарячково обдумую, як все правильно організувати, пояснюю, що я зовсім не той кавалер, з яким така подорож буде в радість. Я аж ніяк не зможу їй допомогти, скоріше сам потребуватиму на допомогу. Але пташку це зовсім не бентежить! Вона запевняє мене, що впорається з усім. І я їй вірю.
А ще дозволяє називати себе коротким ім’ям. Якби мене питали, я б звісно обрав варіант «Сана», але й «Лія» мені теж підходить.
Ну що ж, їдьмо!