Розділ 31. Пікнік для королеви

Ранком наступного дня нам повідомили дві новини. Перша: Адаєз за власним бажанням покинула нашу «дружну» компанію. І друга: нам за жеребкуванням необхідно об’єднатися у дві команди по п’ять осіб та до кінця дня організувати пікнік для королеви та її фрейлін. Організатори так здивували мене цим завданням, що я й думати забула, що хотіла розпитати Гарда про Брінейна та чи не змінилося часом його ставлення до самохідного крісла. Ще й за сніданком принца не було…

Отож мені за жеребкуванням випало готуватися разом з Саранною, Орлейт, Бояною та Ейкою. Не такий вже й поганий розклад, подумалося мені спершу. От би ще Соллі. Але краще вже без неї, аніж з Веселиною.

Та, проте моя думка про непогану компанію швидко змінилася, варто нам було після сніданку зібратися у одній з віталень та узятися до обговорення. Орлейт одразу ж заявила, що як найближча сусідка Лісових Котів краще знає, як правильно організувати пікнік та порадувати королеву Лінетту. На це зауваження справедливо відповіла Ейка:

— А чи не краще буде, якщо ми продемонструємо навпаки свої звичаї, аби здивувати Її Величність?

— Боюся, в такому випадку, ви скоріше зможете її шокувати, що теж не надто приємно. Краще вже перевірені часом заходи, — стояла на своєму Орлейт.

Яку зненацька підтримала й Саранна:

— Вважаю, що Орлейт і справді більше знайома з обраннями мешканців Північного Полісся.

— Обраннями? — пирхнула я. — Та у самому нашому палаці у кожного з його мешканців свої власні, часто протилежні обрання стосовно відпочинку. Не кажучи вже про жителів Анзуду — нашої столиці.

В такому річищі ми сперечалися ще близько години замість того, аби взятися до складання плану та розподілу обов’язків. Знову наша компанія почала нагадувати мені курник, та тільки тепер до безмозких курок належала і я теж, бо ніяк не могла стриматися і з жаром доводила свою думку присутнім. Лише Бояна мовчазно спостерігала за нашим квоктанням.

Аж допоки діло майже не дійшло до бійки. Принаймні емоційна Ейка вже ладна була вчепитися у волосся Орлейт (яка своєю зверхньою поведінкою все більше починала нагадувати Єрмін. Вони тут всі у Поліссі такі?), коли Бояна все ж розтулила рота:

— Ану вгамуйтеся негайно! — гаркнула вона, ні на октаву не підвищуючи голос. Та замовкли ми всі, почувши командний тон. Певно у себе вдома принцеса точно керувала загоном та вміло розв’язувала суперечки між підлеглими. — Якщо вам вже так хочеться блиснути своїми цікавинками, то підготуйте кожна свій захід та проведіть їх по черзі.

На кілька хвилин ми задумалися. Що буде доцільно використати як розвагу? Цікаве, але не надто виснажливе і водночас захопливе.

Першою визначилася з вибором Ейка:

— Я б хотіла показати вам і Її Величності, як запускати повітряного змія!

— Змія? — здивувалася Орлейт. — А він безпечний? Не завдасть шкоди?

Ейка у відповідь засміялася:

— Цілком безпечний. Це просто цікавим чином виготовлена іграшка, яку тримаєш за мотузку, а вона за вітром злітає все вище та вище.

Жодна з нас такого ніколи не бачили, а  тому зацікавилися та погодилися на таку розвагу.

Другою запропонувала забавку я:

— Я покажу пантоміму.

— Що це?

— Взагалі-то пантоміма — це створення образу за допомогою міміки, жестів, пластики тіла. Таким чином можна зобразити будь-що. Я б хотіла розіграти сценку, сподіваюся, впораюся.

Принцеси схвально покивали головами та зацікавлено подивилися на Саранну, яка взялася говорити наступною:

— Моя витівка може видатися аж надто дитячою, проте насправді, коли ми спробуємо, ви побачите що це дуже весело.

— Що ж саме? — підштовхнула Бояна.

— У місткість з водою потрібно помістити яблука, так, щоб вони вільно плавали на поверхні. А потім спробувати їх виловити без допомоги рук.

Особисто мені ідея видалася вартою уваги. Судячи із задумливих виразів обличчя інших принцес, їм — теж. Тож і цю ідею ми схвалили.

— Я б хотіла навчити королеву та вас грати в карти. Існує дуже багато захопливих ігор, з найпростішими я вас і познайомлю, — мовила Бояна. — Ми часто в походах так розважаємося… — осіклася, певно зрозумівши, що військовий похід — погане порівняння з королівським пікніком. 

— Ну, в такому випадку я познайомлю вас з нашою флорою та фауною, — завершила Орлейт. — Впевнена, мені буде чим вас вразити.

— Нас-то зрозуміло. А королеву? — скептично зауважила Бояна.

— А королева, я просто впевнена, не відмовиться виступити в ролі експерта.

— Думаю, це може спрацювати, — знову підсумувала наша войовниця. Судячи з усього, Бояні просто набридли наші суперечки, тож вона вирішила взяти на себе відповідальність за організацію пікніка. Бо далі розпорядилася: — Тепер нам потрібно скласти меню, обрати відсвіжні напої, підготувати місцину для пікніка, а ще організувати транспорт, який доставить усіх нас та наш реквізит на місце. І для Її Величності з фрейлінами теж.

— Для королеви теж потрібен екіпаж? — здивувалася Саранна. — Але ж ми не впевнені, що вона обере саме нашу компанію!