Розділ 24. Вміння принцес

Про умови сьогоднішнього змагання нам оголосили під час сніданку, сам захід запланований був на полудень, тож увесь час до обіду принцеси мали присвятити підготовці до змагань. 

Для того, щоб продемонструвати своє вміння, нас зібрали на просторій галявині у парку перед палацом. Розставили стільці, обабіч розташувалися столи з відсвіжувальними напоями та легкими закусками, що наводило на думку, що захід буде довгим. Сьогодні Брінейн приєднався до своєї сім’ї, тож уже сидів у кріслі, коли ми підійшли до галявини. Шанобливо схилився, вітаючи принцес, а потім — мені точно не здалося! — спіймав мій погляд і підморгнув! Я зашарілася і перелякано озирнулася, проте, здавалося, ніхто не звернув уваги. Пригадалися слова принца: «Якщо я не захочу, ніхто не зможе побачити, чим саме ми займаємося». 

Ми чинно розсілися по місцях в очікуванні панівної родини. Раптом на моїх колінах спалахнув магічний вісник. Доторкнулася до послання, яке трансформувалося в лист паперу, де було звернення від Ейна:

«Радий зустрічі з Вами, моя люба Ліє. І дуже шкодую, що не можу підійти і особисто виказати вам своє захоплення. Бажаю успіху у змаганні та дуже сумую за часом, проведеним з Вами наодинці. Боюся видатися Вам нав’язливим, але хотів би запросити вас до бібліотеки після вечері».

Отож, мене запрошують на побачення? Задоволено усміхнулася, підняла очі на принца, зустрілася з його поглядом та впевнено кивнула: так, я прийду до бібліотеки. В очах Ейна спалахнули зорі, а текст листа на моїх колінах поплив та змінився:

«Щасливий отримати від Вас пряму відповідь, а не даремно сподіватися: прийдете чи ні? Якби Ви знали, як я хочу пригорнути Вас до себе та зацілувати до несамовитості…»

Якби ви знали, принце-спокуснику, настільки мені хочеться того самого!

І от як після такого листа зосередитися на змаганні? До галявини вже наближалися королівське подружжя з принцом Харальдом, а у мене в голові дзвеніло від пустоти — думки аж ніяк не збиралися докупи. 

Нового жеребкування не проводили, скористалися попереднім тільки у зворотному порядку, тож першою тепер була Єрмін. Дівчина вийшла на сцену, тримаючи в руках арфу. Скоро над галявиною пролунала ніжна мелодія, яка аж ніяк не в’язалася із образом Вовчиці, який, упевнена склався у кожного з присутніх, а також з її зверхнім виразом обличчя. Відчуваючи відсутність співставності, звернула увагу, що королева Лінетта заплющила очі і задоволено усміхається. Вчинила за її прикладом і нарешті змогла насолодитися неймовірною грою Єрмін. Коли перша принцеса завершила, звідусіль пролунали оплески — усі оцінили її неперевершену майстерність. Аж заздрісно стало, проте ця заздрість швидко минула, варто було Єрмін повернутися на своє місце і розкрити рота. Дівчина вставляла негативні коментарі до виступу кожної з принцес, не обтяжуючи себе тим, аби хоча б знизити голос. Зовсім не достойна принцеси, а тим паче королеви, поведінка.

Принцеси одна за одною підіймалися на сцену і демонстрували свою вправність. Крижена заспівала пісню — високий сильний голос зачаровував, а слова змусили прислуховуватися, задуматися. Ясміна теж обрала спів, але він був повною протилежністю до Крижениного. Навпаки, голос юної принцеси був ледь чутним, нагадував дзюркотіння струмочка, тихе, але від того не менш привабливе. Орлейт зі звичайних непоказних польових квітів склала прегарний букет, який подарувала задоволеній королеві Лінетті. Веселина вирішила вражати кулінарною майстерністю. Дівчина тут же при нас приготувала легку, але дуже смачну страву свого народу з важковимовною назвою.

Скромниця Адаєз відкрилася з нового боку. Вона продемонструвала народний танець, завороживши чоловічу частину присутніх танком живота та мелодійним брязканням національного вбрання, обшитого сотнями невеликих монеток. Ми в Орлиних землях теж виконували подібні танці, проте до такої майстерності мені ще було дуже далеко. Хоча для свого чоловіка за закритими дверима спальні я б змогла станцювати. Перед очима тієї ж миті постав образ Брінейна, який напівоголеним розкинувся на ліжку серед подушок, і себе — звабливої, спокусливої… Перевела погляд на того, про кого мріяла і наші очі зустрілися. Він що, думки мої прочитав? Скільки пристрасті було направлено на мене у його взорі…

Вражали й Ейка з Нацумі. Острів’янки об’єдналися та зійшлися у двобої. На обох були дивного вигляду білі костюми, підперезані широкими поясами (коли тільки й встигли переодягнутись?), обидві були босоніж. Те, що вони виробляли, настільки плавними були їхні рухи, а удари руками та ногами точними, змусило усіх нас затамувати подих — і від захоплення, і від остраху, аби дівчата не завдали шкоди одна одній. Все обійшлося. Нацумі, завдавши серію точних ударів, поклала Ейку на лопатки, тож поєдинок завершився її перемогою. Східні принцеси вклонилися одна одній, потім королівській родині, а потім і нам усім, зникли, щоб переодягнутися, та повернулися на свої місця.

Саранна теж танцювала, проте її танок вирізнявся швидким перебиранням ніг та вигадливими підскоками.

Настала моя черга. Порадившись із Зорією, ми зійшлися на думці, що підказана ще вдома мамою ідея нафарбувати когось, пред’явити своє вміння наносити макіяж, буде найкращим вибором. Проте кого і як фарбувати? Можна було б знайти серед прислужниць у замку когось з невиразними рисами обличчя, а ще краще — з якоюсь вадою, проте це б виглядало як приниження нещасної дівчини. Тому ми обопільно відкинули такий вибір. А вирішили трохи пожартувати.

Тому, піднявшись на сцену, я попросила: