Розділ 16. Театральна прем'єра

На сніданок сьогодні Вальгард привів мене раніше, за решту принцес, ще й квапив, аби я поспішила. У нього є якісь справи? Мала блакитна їдальня не пустувала — принц Брінейн уже займав місце на чолі стола з протилежного боку від місця Харальда. Присідаючи перед ним у реверансі, ще раз занотувала, який мужній він має вигляд. І ще раз пошкодувала, що він позбавлений можливості сам пересуватися. Ну та це ненадовго, хай як він не заперечує, а коли побачить готовий варіант крісла, ні за що не відмовиться.

Вчора я знайшла хвилинку, аби зв’язатися з домом. Татко з матінкою були вкрай заінтриговані моїм проханням, проте погодилися на сьогодні запросити до палацу Закарію. Я не зважилася розповісти через артефакт зв’язку, навіщо мені потрібен коваль, але не думаю, що моїм батькам буде важко скласти частини головоломки, коли вони дізнаються сутність мого прохання.

Зараз же я, отримавши вітальний кивок від принца, пройшла до свого місця і опустилася на сидіння. Навіть не встигла подумати, чи варто мені першій починати розмову, як Брінейн мовив:

— Маєте гарний вигляд, Ваша Високосте. 

— Дякую. Ви теж, — без краплі лукавства повернула йому комплімент.

Брови принца поповзли на лоба, але я відкрито дивилася на нього, тому він лише похитав головою, ніяк не коментуючи. Натомість змінив тему:

— Як вам герцог Вальгард як провожатий?

— Невичерпне джерело інформації.

Брінейн хмикнув:

— Так, він може бути занудним.

— Він зовсім не занудний! Принаймні не тоді, коли вдається до історії вашого краю та вашої сім’ї.

— І багато вже він набовкав? — із зітханням поцікавився принц.

Очі мої розширилися:

— Нічого понад міру. Герцог точно не з тих людей, які будуть видавати чужі таємниці.

— Я просто невдало пожартував.

— О…

Брінейн потер перенісся рукою, затягнутою в пальчатку. Він взагалі ніколи їх не знімає? 

— Вибачте, дурниці верзу, — зізнався мить потому. — Останнім часом розгубив всі свої вміння вести бесіду.

— Зовсім ні. Ваші вміння в цілковитому порядку. Це просто я ще не зовсім прокинулася, тому не здатна ясно мислити.

— Погано спали вночі? — у зеленому погляді світилася стурбованість. Як приємно, що його бентежить моє самопочуття.

— Так, довго не могла заснути.

— Що вас турбувало? Пам’ятайте, ви завжди можете звернутися до Гарда чи до мене, якщо…

Він осікся, а я підхопила з усмішкою:

— Просити принца, аби він розпалив мені камін?

— То ви змерзли вночі? Прислуга забула зачинити вікно?

— Ні, прислуга нічого не забула, просто я досі не можу зігрітися. Ваш клімат надто суворий для мене.

А ще в голову всю ніч лізли непрохані думки про молодшого принца, але в цьому я й собі ледь зізналася.

А той, хто був причиною мого безсоння, раптом витягнув щось із кишені і прошепотів заклинання, а потім простягнув мені на долоні прозорий кристал з помаранчевими іскорками всередині та отвором для шнурка чи ланцюжка.

Я обережно взяла подарунок — кристал був теплий на дотик. І не могла не поцікавитися:

— Що це?

— Коли вам стане прохолодно, просто стисніть цей кулон у долоні — ваше тіло моментально нагріється. Звісно, він не спрацює у люті морози, але зараз зігріє умить.

— Артефакт? — здивовано перепитала. — Ось так просто?

Брінейн усміхнувся куточком рота:

— Нічого складного. Кристал вже був напитаний від джерела, лишилося просто визначити його спрямованість. А заклинання зігрівання дуже просте. Допоки ви будете знаходитися на території палацу, кристал залишатиметься повністю зарядженим, скільки б ви ним не користувалися. Але за межами доведеться час від часу його заряджати.

— Тобто цей артефакт ви не просто передали мені в користування, а подарували?

— Ви не хочете приймати від мене подарунок? — з якимось розчаруванням уточнив він.

— Я просто не можу повірити, що ви так легко даруєте таку дорогоцінну річ. А подарунок, тим паче такий корисний, від вас я з радістю прийму, — зробила наголос на «вас», аби він точно зрозумів, що дарувальник для мене не менш важливий, аніж його подарунок.

— Для мене зовсім не складно зробити такий артефакт, — усміхнувся у відповідь принц. 

— Скільки ж у вас  магічної сили? — вражено перепитала я.

Але відповіді не отримала — у їдальню почали сходитися принцеси.

Більшість, опустивши очі, робила реверанс і затихала на своєму місці, лише Соллі поцікавилася настроєм принца, а Бояна уточнила, як і коли вони зустрінуться. А я знову відчула досаду від того, що нас перервали — розмова ставала все більш цікавою…

* * *

На сьогоднішній вечір розпорядником була запланована театральна прем’єра, тож час після обіду ми з Зорією присвятили зборам до театру.