Розділ 15. Принц Брінейн

Після побачення з принцом я не вважала, що на цьому «невідборі» може відбутися ще щось цікаве. Окрім хіба що моїх таємних вилазок до нічного саду, які я мала намір відновити найближчим часом.

Як виявилося, я дуже помилялася.

Сьогодні по закінченні сніданку Харальд не пішов на побачення з наступною принцесою, Орлейт, а в супроводі розпорядника Свейна, запросив нас до однієї з численних віталень, де було напівколом розставлено стільці, аби ми могли зручно розміститися. Два стільці, які зайняли принц з розпорядником, стояли напроти нас, поряд була розміщена ширма і так вже склалося, що я опинилася на найближчому до неї сидінні.

Спадкоємець розпочав:

— Всі ви певно знаєте, що я маю брата — принца Брінейна. І королева обіцяла вам, що він доєднається до нас. Вчора він нарешті завершив усі свої надважливі магічні досліди, — з погано прикритою єхидністю зазначив Харальд, а мені почувся смішок. Чоловічий. Вираз обличчя Свейна залишався кам’яним, більше чоловіків у кімнаті не було. То хто ж?...

Принц продовжував:

— І сьогодні має намір познайомитися з вами. Але, перед тим, як ви з ним побачитеся, я б хотів дещо про нього розповісти. Три роки тому Брінейн здійснив майже подвиг — першим став на захист нашого краю.

Знову сторонній звук, цього разу пирхання. За ширмою хтось є? Чи то мені вже ввижається? Не відвертаємося, уважно слухаємо Харальда, адже він розповідає ТАЄМНИЦЮ!

— Небезпеку він відвернув, але на превеликий жаль сам теж постраждав. А оскільки постраждав ще й від впливу магічного джерела, то ушкодження його незворотні. Відтоді мій брат має безліч шрамів та не може ходити, тому прошу з розумінням поставитися до того, що Брінейн не привітається з вами як годиться. І на танець не запросить на балу. Відзавтра принц Брінейн виявив бажання теж ближче познайомитися з вами, нашими гостями, тому, за раніше кинутим жеребом, по дві принцеси щодня кілька годин проведуть разом з моїм братом. Звісно ж, ніхто не буде силувати вас, якщо ви не виявите такого бажання. Але мені б хотілося, щоб ви краще пізнали не лише мене, а й мого брата. Добре?

Хто голосом, хто кивком виразили згоду — і знову серед принцес запанувала незвична тиша.

— Тоді прошу привітати мого брата Брінейна.

Дівчата заоглядалися до дверей, проте Свейн, отримавши кивок від Харальда, підвівся і відставив у бік ширму.

Мені-таки не здалося — за ширмою на ще одному стільці сидів другий принц.

Хтось у вітальні нажахано зойкнув, хтось, судячи зі звуків удару, взагалі втратив свідомість — я не дивилася. 

Вся моя увага була прикута до Брінейна. Так, він і справді був близнюком Харальда. Схожість була феноменальна! Але молодшого принца, завдячуючи шрамам, ніхто б не назвав гарненьким. Ні, це був мужній воїн, з легкою сивиною на темному з рудуватим відливом густому волоссі, що обрамляло вольове аристократичне обличчя. Зелені очі, які мені запам’яталися ще з картини у Великому залі, зараз втратили ті пустотливі іскорки, серйозно споглядали на принцес та той хаос, який відбувався у вітальні з його появою. Над правою бровою лоб був розсічений тонкою лінією, мов від удару ножем. Права щока десь від середини й донизу була мов стоплена (то он куди поділася бешкетлива ямочка!), той же вигляд мало й мужнє підборіддя. Чекайте, але те ж саме, тільки в кілька разів серйозніше, було на обличчі Торстейна! То це — дія магічного джерела?

Шрами на обличчі спускалися й на шию, ховалися під високий, глухо застебнутий комір. І все, більше жодного шматочка відкритої шкіри, навіть долоні заховані у білосніжні пальчатки. За своїми розмірами Брінейн ні в чому не вступав братові, був таким же кремезним. Поглянувши на нього, ні за що б не сказала, що він не може ходити — ноги його мали такий же міцний вигляд, як все тіло.

Зрештою, у вітальні знову запанував спокій, найвразливіших, серед яких опинилася і крихітка Ясміна, привели до тями та вивели з кімнати. Брінейн же звернувся до решти:

— Доброго ранку! Повірте, мені дуже прикро, що мій вигляд злякав вас. І я прошу за це вибачення. Пане Свейне, передайте це, будь ласка, тим, котрі були змушені покинути нас. І прошу вибачення за мій тихий голос, його я теж ушкодив, тому зараз можу спілкуватися тільки так.

Не знаю як кому, але від звуків його сиплого, тихого голосу по моєму тілу пішов мороз і виступили сироти. Віз неймовірного задоволення, звісно ж! Я з подивом зрозуміла, що тану від його привабливості та поводжуся майже так само, як решта принцес, коли вперше побачили на балу принца Харальда. Тепер я більше розуміла почуття безмозких курок! Щоб опанувати себе та адекватно сприймати дійсність, довелося докласти зусиль. Які ледь не зійшли нанівець, коли Брінейн обвів поглядом присутніх і на мить наші очі зустрілися. Тіло прошило блискавкою, а внизу живота зав’язався тугий клубок. 

— На знак моєї особливої прихильності до вас, тих хто зміг впоратися з відразою…

Відразою? Про що він? Я обвела поглядом присутніх і з подивом помітила, що нас залишилося восьмеро: окрім Ясміни, вигляду мага злякалися ще й Адаєз, Орлейт та Крижена. З тих же, що лишилися, більшість зблідли і намагалися не підіймати очей. Нормально, принаймні на вид, почувалися лише Бояна, Соллі та я. Та ще Єрмін презирливо скрививши губи, дивилася в сторону. Отакої…

— … прошу прийняти невеличкий дарунок від мене.