Розділ 4. Розклад та легенди

Після тривалої прогулянки Вальгард супроводив мене до моїх покоїв, дорогу куди я навіть не намагалася запам'ятати, вручив згорток з розкладом запланованих заходів (а я вже й забула про нього!) і пішов геть. У кімнаті на мене чекала схвильована Зорія. Ледве я переступила поріг, як подруга накинулася на мене:

— Де ти пропадала весь день? Я вже місця собі не знаходжу!

— Але ти ж знала, що я вивчаю замок!

— Решта принцес завершили вивчення вже до обіду!

— Значить я отримала кращого провожатого, — мрійливо посміхнулася я, згадуючи змістовну розповідь Вальгарда.

А Зорія здивовано розширила очі:

— Чи не закохалася ти в бравого посла?

— Посли бравими не бувають, — засміялася я. — Швидше хитрими і верткими.

— Не йди від відповіді!

— Ні, не закохалася. Хоча він і дуже цікавий співрозмовник. Я буду дуже щаслива, якщо ми з ним зможемо підтримувати дружні стосунки.

— Це добре.

— Чому?

— Тому що герцог Рисячих гір навряд чи захоче залишити своє герцогство і переїхати в Орлині землі! 

— Що заважає мені залишитися тут? Управління герцогством забирає набагато менше сил, ніж королівство!

— Погода, — вигукнула з обуренням Зорія. — Їх жахлива погода! Милий плащик, до речі. Герцогський подарунок?

— Так, моя шаль здалася йому ненадійною. Але досить про герцога. У мене є розклад на цей місяць. Давай, краще, вивчимо його!

— Йдемо швидше, сподіваюся твоя вечеря ще не охолола! А за вечерею вже і вивчимо твій розклад.

І поки я пробувала невідомі, але все досить апетитні страви, моя компаньйонка знайомила мене з пунктами графіка і додавала до кожного свої коментарі.

— Отже, пункт перший. Бал, на честь прибуття принцес. Відбудеться післязавтра. На ньому потрібно добре себе зарекомендувати.

— Ага, майже так само, як на сьогоднішньому сніданку, — гмикнула я. І переказала коротко свій майже конфлікт з Веселиною і заяву Єрмін.

— Ну, я вважаю, — висловилася Зорія, — що ти правильно поставила Саламандру на місце. А ось Бояна злегка перегнула палицю з Єрмін.

— Їй-то не потрібно турбуватися про свою репутацію, — з легкою заздрістю помітила я.

— Годі тобі, не заздри, — зловила мій настрій Зорія. — Повернемося до списку. Пункт другий. І день другий теж. Знайомство з принцом Харальдом. Це що ж виходить, на балу його не буде?

— Може, мається на увазі більш близьке знайомство?

— Для близького знайомства заплановані наступні 12 днів, по одному дню для кожної принцеси.

— Хто буде першою?

— Буде кинутий жереб.

— І чим займатися іншим?

— Для інших на ці дні заплановані екскурсії по столиці, якісь «інші» розважальні заходи, пікніки, прогулянки.

— Дванадцять днів? Я збожеволію!

— Ну, по факту, одинадцять, адже один з цих днів ти проведеш з принцом.

— Що совою по пню, що пнем по сові!

— Чому ти так скептично налаштована?

— Не знаю. Гаразд, що там далі?

— Далі на десять днів заплановані жартівливі змагання та випробування для принцес. Ось і відбір починається!

— Цікаво, Гард знає, що за змагання це будуть? І чи захоче він зі мною поділитися інформацією?

— Гард? — Зорія зацікавлено підняла брову.

— Він дозволив себе так називати.

До однієї піднятої брови приєдналася друга, змушуючи мене виправдовуватися:

— Ні, ніяких теплих почуттів, повторюю тобі!

— Добре, повернемося до наших орлів. Ще на п'ять днів заплановані бали і прийоми, присвячені тридцятиріччю принців. 

— Обох? Значить і Брінейн з’явиться?

— Побачимо. Тоді ж приїдуть запрошені принци інших держав. Так, і що ж далі? ... — задумливо простягнула подруга і на мить замовкла, вчитуючись в документ. А потім дзвінко розсміялася.

— Ну що там? — згорала я від цікавості.

— А далі, на тридцятий день — святкування дня народження принца Харальда і принца Брінейна.

— І що смішного?

— Оголошення про заручини наслідного принца.

Тепер вже розсміялася і я:

— З глузду з'їхати! Не відбір тут у них проводиться!

Ще трохи обговоривши майбутні заходи і визначившись з вибором сукні для балу, ми з Зорією розійшлися по своїх кімнатах, оскільки я відчула, що засинаю після насиченої екскурсії. Але, зручно влаштувавшись в ліжку, виявила, що сонливість пройшла. Згадала про балкон, але на вечір стало так прохолодно, що навіть теплий плащ, подарований Гардом не рятував. Уявляю, що там діється зараз! Навіть під теплою пуховою ковдрою я здригнулась. Погляд упав на приліжковий столик, на якому Зорія залишила принесену мною книгу. «Легенди і сказання Північного Полісся». Ну що ж, ось і заняття на вечір.