Глава 20

- Вони схожі на двох пінгвінів, що втекли із зоопарку і тепер метушаться у пошуках звичної годівниці, - підхіхікувала Мімі.

Слабкий вітер ледь-ледь торкався її довгої фати, що водоспадом котилась по білосніжній весільній сукні, а сонячні промінчики ціпко вп’ялися в букет із напівзакритих бутонів анемонів та дрібних китайських троянд.

Наречена застигла перед широко відчиненим вікном на другому поверсі, за яким розкинулась пухнаста садиба при місцевому храмі.

Брати Чон в очікуванні початку весільної церемонії знову і знову обходили барвисті квітники, що намистом огортали гострокутні туї. Обоє неприховано нервували, нехай і з різних причин.     

- Міє, - покликала Мімі, не відаючи, чому сестра не відгукується та не сміється з чудернацьких притопів братів. – Досі дуєшся?

- Якщо батько Хосока під постійною охороною мав на увазі Бога, то дарма, - процідила Мія з дальнього кутка кімнати, котрого не зачіпало сонячне світло.

Дівчина сиділа на класичному м’якому кріслі з фігурними готичними дерев’яними ніжками та підлокітниками, обертаючись то на криво вивішений хрест на стіні, то на дублікат фрески «Тайна вечеря». Лише ці два елементи декору змушували Мію здригатись, остання кімната виглядала занадто розкішно. Схожа на королівські апартаменти, заставлена пухкими кріслами та софою, величезним дзеркалом, де  майбутня дружина могла милуватись собою в повний зріст, світлиця огортала спокоєм та теплом.

Проте Мія не змогла відігнати настирливі думки, що  вони перебувають в церкві.

Мімі збиралась вийти заміж у місці, що славиться своєю віроломною історією, до якої їхня сім’я насправді не має жодного відношення.

В сакральній будівлі, в якій здійснюються божественні таїнства - від миропомазання до сповіді, під пильними поглядами ста поважних гостей ось-ось поєднаються у шлюбі Хосок та Мімі.

Не те щоб Сеул з роду не бачив церковного одруження-вінчання, але така подія вважалась максимально рідкісною. Що змусило молодят погодитись на пропозицію Чона Ісо провести святкування тут – для Мії становило нерозгадану головоломку, гіршу за код да Вінчі.    

- А мені подобається. Як у кіно, - стисла плечима Мімі, не відриваючи погляду від нареченого.

Вона ні в якому разі не жалкувала про сьогоднішню подію, бо справді була закохана у хлопця, що зараз-таки колупав зелену траву туфлями, які Мімі цілий вечір натирала до блиску. Відчуття щастя не покидало її, штрикало лише Міїне невдоволення локацією весілля.

- Сподіваюсь, ти говориш про романтичну комедію, а не бойовик, - шикала дівчина, змінюючи позу через незручний товстий пояс на комбінезоні.

- Ти можеш прибрати кислий вираз обличчя і порадіти за мене? – не витримала Мімі й на хвильку сховала щасливу посмішку.

- Одруження несе найбільший ризик для вашого життя.

- І що?

- Пробач? Тобі все одно? – вразилась дівчина.

- Так.

Через абсурдність заяви Мія цмокнула.

- Навіть на мене напали, - підвелась вона. - Бог зна що хотіли, але… Але навіть я настільки далека від батьківського бізнесу, та й потрапила під гарячу руку.

- Звідки така впевненість, що то не випадковий зловмисник?

«Тому що Чонгук допитав того типа, залишивши тонну гематом на його тілі», - подумки відповіла Мія, а вголос сказала:

- Інтуїція.

- Облиш, прошу, - вимучено попрохала Мімі. – Нема приводу для турбот. Тут багато охорони. Зі зброєю. Зарядженою.

- У Божому святилищі, - єхидно зауважила Мія.

Вона наблизилась до сестри, поправила фату та пасмо волосся, що вибилось з високої гульки.

- Добре, - зглянулась дівчина й поцілувала онні. - Обіцяю закопати страхи на тому цвинтарі, що за церквою.

- Міє!

- Жартую. Будь обережна.

- Обов’язково.

Мімі повертіла букетом та не стрималась, аби ще раз понюхати його тонкий свіжий аромат.

Квіти підбирав ніхто інший, як Чонгук, втім дивиною було те, що допомагав йому Юнгі, власноруч повідрізавши троянди з батьківського саду під йохкання Хічонового серця.

Мія так і не поновила стосунки з Чонгуком, хоча дуже хотіла. По-перше, вона ще трохи картала його за скритність. А по-друге, за приготуванням до весілля часу вистачило тільки на те, аби перекинутись декількома фразами.

Хлопець одразу сказав, що весь цей задум з одруженням дика маячня й становить загрозу для всіх присутніх, тим самим підтверджуючи міркування Мії. А ще флорист додав, що квітки анемони, які підсвідомо обрала Мімі, говорять про намір влаштувати свято.

- Тільки намір, розумієш? – день назад потирав долоні Чонгук від колючих голок троянд, які він необережно переставляв у відро з відфільтрованою водою. – Намір, не факт.

- Вважаєш, весілля покотиться шкереберть?

- Ми з Юнгі будемо напоготові, - запевнив хлопець, до кінця не вірячи, що весілля не ухилитиметься від встановленого плану.