Глава 15

- І ти будеш його уникати, тому що витерла зі щоки смузі? – Мімі дивилась на заклопотану сестру і не розуміла, як звичайному хлопцеві-флористу вдалося зі стійкої непробивної дівчини з вічно льодяним поглядом зробити таку закохану параноїчку за декілька зустрічей. 

- Не просто витерла, я…

Мії було нелегко, а онні не спокушалась її втішати.

- Я облизала палець. І він бачив! – дівчина сильно стисла палички, від яких почулось кволе: «Tціньк!»

Закусочна «Вітаю, Чжуно!» була переповнена бажаючими скуштувати найсмачнішої свинини на лівому березі Сеула. Жваві розмови, сміх та цокання келихів з пивом і чарок із виноградовою соджу заглушили напад нетипової істерії Мії. Звідусіль струменів тонкий димок від шматочків свинини, що смажились на жаровнях.

- Сестро, в тебе все в порядку з головою? В цьому нічого такого. Деякі вважають такі речі занадто збуджуючими, - підморгнула Мімі. – От якби Хосок так зробив, ммм…

- Тільки не починай, - швидко попрохала дівчина. - Навіть не думай. Позбав мене історій про ваші ігри, молю. Ні-ні-ні. Ось, краще з’їж ще свинячих реберець.

Переживаючи, що онні не втримається, вона взяла одне реберце та засунула до її рота.

Вигляд старшої сестри з кісткою у роті, що звисала до підборіддя, змусив Мію відволіктись від сорому, який слідував за нею вже другий день, і гарненько посміятись.

- Перейматись за таку дрібницю…, - виплюнула кісточку Мімі, - щось не схоже на тебе, сестричко.

- Просто він… - почала Мія, на мить перемістившись у «R’Fleur», де за широким дубовим столом Чонгук обирав найгарніші квіти у букет. - Просто він такий… В ньому все грає. Він приємний співрозмовник, гарний, галантний, статний хлопець, унікальний флорист…

- Пристрасний коханець, - вставила в перелік Мімі.

- На рахунок цього не можу тобі нічого сказати, - дівчина відклала палички, їжа втратила смак.

- О, невже? Ви не… - налягла на стіл дівчина, аби бути ближче до Мії.

- Ні, - твердо відрізала вона. - О боже, Мімі, я розпсихувалась через облизаний палець. Ми навіть не цілувались.

- Точно-точно. Якби ви попередньо терлись дупцями, то ти б так не виплигувала зі штанів через слину, - Мімі дбайливо підклала декілька піджарених реберець у тарілку сестри, поки та червоніла від п'ят до маківки.

- Щ-що? Мімі, просто замовкни.

- А ти просто викинь з голови цей безпідставний сором, - продовжила врозумляти Мімі. - Либонь, ще й ігноруєш його дзвінки та смс?

- Не зовсім. Перша не пишу, але відповідаю на повідомлення.

Ввечері того злощасного дня у Мії спітніли долоні, коли на екрані смартфону блиснуло ім’я флориста. Вона не наважувалась відкривати, видумуючи тисячі варіантів текстів, в яких Чонгук злиться та прощається назавжди. Але він її здивував. Знову.

- Хоч тут не спасувала. Що пише?

- Повів він себе надзвичайно коректно, - ділилась Мія. - Чонгук запитав, чи сподобалось мені побачення та чи не викликали його дії або слова відразу, через яку, за його думкою, я й втекла.

- Пффф, чудо, що він взагалі тобі написав щось подібне. Я б завернула, що ти чокнута і видалила б твій номер. А не відчувала б свою провину.

- Ха-ха, - спалахнула дівчина й перейшла в наступ:

- Вже можна вставити шпильку про тебе і Хосока?

- Тільки спробуй наговорити на нас, аби вийти сухою з води, - буркнула Мімі, на що Мія показала язик. – Так, а ти як відповіла Чонгуку? Такому джентльменові, ех.

- Написала: «Все пройшло чудово, сподіваюсь, побачимось у суботу».

- Ти мала на увазі ці змагання, на які ти мене тягнеш?

- Так. Самій мені боязко, - зізналась дівчина, ховаючись за серветкою.

Серце Мії розкалаталось не на жарт, як Чонгук прислав смайлик, що очікує, з поміткою: «Ти пообіцяла прийти. Я чекатиму на тебе. Обдивлюсь кожне місце на трибуні». У відповідь вона відправила чесне-пречесне: «Совість не дозволить пропустити» разом з купою смайликів, що кивають головою.

Але вона потрапила у безвихідь, коли усвідомила, що їй тривожно через страх все зіпсувати. Чонгуку потрібна була команда підтримки за перемогу, а Мії – за сердечні справи.

- Хм, навчись брати відповідальність за свої вчинки, сестро, і вибачись обов’язково, - керувала Мімі.

- Авжеж. Але мені потрібна моральна підтримка, - дівчина дивилась на неї загнаним зайченям.

- Певна річ. Можеш розраховувати на мене, - онні всіляко вболівала за сестру. - Хоча я абсолютно не тямлю, якого дідька ти так панікуєш через дурницю.

- А де Хосок? Як ви взагалі? Поладнали нарешті? – різко переключилась Мія.

Дівчині було достатньо думки, що сестра на її боці. А знову і знову колупати деталі їй не хотілось.

- Пречудово, - Мімі перемінилась в обличчі. Згадка про майбутнього чоловіка осіла радістю на щоках та щастям в очах. - Відчуття, що настав медовий місяць, бодай ми ще за двадцять кроків від весілля.

- Цілих двадцять?