Глава 14

На бавовняній постільній білизні кольору бездонного океану мирно спала Мія, розкинувши у позі зірки ноги та руки. Через жару ковдра та подушки валялись на підлозі, як непотрібний мотлох. На зігнутий кулачок під щокою вона проміняла подушку, а покривало – на свіже повітря з настіж відчиненого вікна. Разом з охолоджуючим вітром у простору кімнату силився проникнути блідий світанок, проте його буром стримувало зоряне темне полотно.   

Спасенну нічну гладінь розрізало уривчасте дзижчання. З кожною секундою воно ставало все нав’язливіше, і Мія невдоволено застогнала. Наосліп обмацавши приліжкову тумбу, дівчина дістала смартфон, з якого весело донеслось:

- Ми помирились.

Дівчина не одразу зрозуміла, що це її сестра ділиться радісною новиною, адже ще досі не відійшла від безтурботного сну.

- Верещу від щастя, - сонно, ледве ворушачи язиком пробелькотіла Мія, насилу розліплюючи одне око, щоб розгледіти, котра година.

- Правду кажучи, ми миримось прямо зараз, - грайливо підкреслила Мімі.

- Фу, онні, навіщо мені ця інформація, - дисплей смартфону засвітився, і дівчина немов прозріла:

- О П'ЯТІЙ РАНКУ?? На добраніч, - рявкнула вона, відкладаючи трубку.

- Міє-Міє, стривай! – кричало з динаміка.

- Ало, - буркнула вона, перевернувшись на бік.

- Ми тобі дуже дякуємо, - прозвучало щиро, і Мія на секунду прибрала роздратування, але лише на секунду. - Ти на славу попрацювала свахою.

- Горіть у пеклі, - полетів на підлогу смартфон, який вона не спромоглася вимкнути.

- Хосоку, вона за нас рада!

Мія ще чула улюлюкання та оплески Хосока, можливо, сміх Мімі від лоскоту, а потім короткі гудки, що свідчили про завершення розмови.

Вона перевернулась на інший бік,  щоб знову заснути, та молодята, схоже, злякали Сонняра.

- Чудово, - дівчина вдарила ногою по матраці. – Збили весь сон, негідники.

Ще з півгодини пойорзавшись у ліжку та, так і не дочекавшись сну, Мія встала. Протерши очі, вона вирішила зайнятись Кім Сухваном.

Заваривши собі кави, дівчина взяла ноутбук та плигнула назад у постіль.

Мізерна кількість інформації про чоловіка на навері нічим не допомогла: сухі статті про зустрічі та внески, мінімум фото. Тому Мія перейшла до сторінки на Фейсбуці. У стрічці закріпленим записом було фото усіх членів ради директорів з надписом: «Коли колеги стають сім’єю».

- Пф, аякже, - фиркнула вона. - Хто ж обкрадає власну сім’ю?

У строгому костюмі з центру світлини посміхався до Мії батько, такими ж радісними були й інші банкіри. Кім Сухван займав почесне місце поряд з Міхьоком, але в його посмішці щось було не те.

- От Чонгукова посмішка – відкрита, ніжна, - замріялась Мія, та враз смикнула себе:

- Гей! Зосередься. Компромат на Сухвана сам себе не накопає.

Вона довго гортала стрічку і нарешті визначилась: на обличчі Сухвана не вимальовувались емоції. Чергова посмішка кочувала з однієї світлини на іншу і була однаковісінькою. Навіть на фото серед юнаків на фоні дитячого пансіонату «Паджу Камансан» Сухван здавався роботом. Один з білявих хлопчиків так лагідно тулився до чоловіка, що навіть у Мії тьохнуло серце, а в очах Сухвана завмерла сіра буденність з присмаком гіркоти.

- Робота. Всі благодійні зустрічі для нього робота, - гортала світлини дівчина. – Ніякої радості. Де ж ховаються твої почуття, Сухване? Невже тебе заохочують тільки лаймові льодяники? Ех.

Закривши ноутбук, Мія лягла на спину. Прикро, що самотужки їй не вдалось добути свідчень, але зоставався ще Сокджин – остання світла надія.

Вона не вигадала, чим себе зайняти у таку рань, тому стала перемикати канали, і залишила канал з новинами.

- Сьогодні чинний президент Кореї Мун Чже Ін зі святковим візитом відвідає будівельний ярмарок MBC Construction Fair, - говорила телеведуча.

- Чому святковий? – Мія звірилась з календарем:

- День Конституції! Як я могла забути…

- На заході будуть продемонстровані осучаснені продукти охолодження та опалення, новітнє будівельне обладнання, що виведе нашу країну в лідери будівельної індустрії, - продовжувала телеведуча під попередні кадри з виставкової локації. - Ярмарка націлена стати найкращим маркетинговим місцем для експонатів, що володіють накопиченим ноу-хау.  

Дівчина ліниво позіхнула та потягнулась, відчуваючи, що не проти подрімати ще.

- І повернемось до новин кримінального Сеула, - буденно сказала телеведуча, а Мія насторожилась. – Нагадуємо, що вчора ввечері до районного відділку Чонно-гу, безіменний каральник, відомий як месник, підкинув зв’язаного чоловіка сорока п’яти років – Чо Богома.

- Чонно-гу? Це ж поряд з маєтком батьків! – злякалась Мія.

- Чо Богом – депутат Національних Зборів Республіки Корея – доводив, що впродовж години був лише заручником і не розуміє, чому месник вважає його в чомусь винним. Та месник лишив надрукований лист, в якому описав правопорушення, скоєні громадянином Чо Богомом. До них відносяться - заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, підкуп працівника підприємства, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги. На даний момент правоохоронці перевіряють звинувачення, а Чо Богом знаходиться під вартою. Якщо впродовж сорока восьми годин поліцейські не підтвердять твердження месника, Чо Богома відпустять. Нагадую, що тиждень тому Національне агентство поліції Республіки Корея постановило вважати дії месника протизаконними, а його свідчення приймати за анонімні. Не дивлячись на позитивні настрої громадян стосовно загадкового месника, поліція все ж намагається його зловити.