Глава 12

- Прошу, - чемно обвів залу крамниці Чонгук. – Та наступного разу хотілось би побачити ордер. Будь ласка.

Останнє речення Чонгук процідив крізь зуби. Його не влаштовувало, що представник закону вломився до лавки без попередження, та ще більше він злився на себе, що так необачно не провернув ключем у дверях.

Якби не посвідчення, що каменем звисало на грудях поліцейського, Чонгук давно вже б вивів непроханого гостя. Та вв’язуватись у скандал - явний сигнал про вірогідне приховування дійсності, тому флорист припнув язика.  

- Авжеж, пане… Чонгук, - підглянув поліцейський ім’я хлопця на бейджику фартуха, який флорист лишив за прилавком. – Нагальна перевірка. Якщо злочинець тут – ви в небезпеці.

- Не думаю, що нам тут щось загрожує, але вам видніше, пане Джи Хьон, - Чонгук спілкувався підкреслено ввічливо, але від його тону холодом тягнуло аж до вулиці. – Міє, вийди сюди. Не варто давати причини панові подумати, наче я тебе утримую силою.

Дівчина слухняно вигулькнула зі своєї схованки. Немилосердний погляд офіцера вмить просканував її з голови до п’ят, і вона миттєво знітилась. Флорист в один крок опинився біля загнано дихаючої Мії, пригортаючи тендітний стан до свого боку.

- Ви не один, - щось прикидаючи, хмикнув поліцейський. - Ще хтось у лавці присутній?

- Ні. Лише ми. 

Поглиблений у роздуми чоловік кинув запрошувальний жест кудись за вікно, і за секунду дзвіночок бемкнув ще раз – двійко коренастих помічників офіцера, ввалившись до зали, одразу почали нишпорити полицями.

- Ви не говорили, що будете перевіряти речі, - шикнув вражений зухвалими діями поліцейських флорист. - Йшлось про огляд приміщення на наявність невідомого месника. Вважаєте, він ховатиметься у шафі разом з вазонами для орхідей?

- Нам випав чудовий шанс перевірити все. Який, власне, ми нізащо не втратимо, - відрізав чоловік, нахиляючись до прилавка.

- Ні, - Чонгук зупинив руку поліцейського на півдорозі до столу, де зберігались фінансові звіти. - Цього вже без ордеру я не допущу. Мій начальник не зрадіє, коли дізнається, що ви копирсаєтесь у межах його власності без згоди та попередження.

Офіцер безжалісно скинув руку флориста й, вирівнявшись, зупинив своїх колег.

- Скільки ще є кімнат? – після довгої паузи, від якої Мії стало не по собі, запитав Джи Хьон, на обличчі якого перестали проявлятись будь-які емоції.

- Крім цієї ще є кімната, де ми переодягаємось, та вбиральня, - флорист грізно дихав у сторону поліцейських, що зникли за білими дверима з позначкою: «Для персоналу».

- Скажіть мені, пане Чонгуку, - повернувся Джи Хьон, дістаючи нотатник та ручку, - де ви були дев’ятого червня з третьої до п’ятої?

- Це допит? – здивувався він.

Відчувши напруженість хлопця, Мія спробувала заспокоїти його, погладжуючи міцну поясницю, за яку трималась, мов за рятувальне коло. Ніякої провини на ній не лежало, проте грубе вторгнення поліцейських спантеличило її.

- Ми опитуємо свідків, - зводячи товсті брови на переніссі, офіцер глянув так, наче Чонгук вбив двадцятьох. - Ви ж в курсі, що трапилось провулком вище.

- Щось я не розберу. Ви оглядаєте приміщення чи допитуєте свідків? – підбивав чоловіка флорист, а Мія тільки гадала, яких сил Чонгукові коштує рівно триматись, поки хтось нахабно обшукує «твій дім».  

- Перевіряємо всі можливі деталі. Ваша відмова змусить мене запросити вас до відділку, - прозвучало досить пригрозливо, проте жоден Чонгуків м’яз не здригнувся, якщо не враховувати загального настороженого настрою.

- Я не відмовляю. Тільки уточнюю, - спокійно повідомив він.

- Де ви були позавчора з третьої до п’ятої, пане Чонгуку? – напористо повторив запитання офіцер.

- Відвозив замовлені квіти, - не замислюючись, відповів він.

- Адреса.

- 114 Гай-дон, Чонно-гу, - блискавично швидко вимовив хлопець, ніби весь вечір завчав назву, щоб повторити у будь-яку годину дня і ночі.

- Ти був у мене вдома? – ураз прозріла Мія.

- Що? – розгубився Чонгук.

- Вибачте, пані… - у кімнаті для персоналу щось бемкнуло, і поліцейський запнувся.   

- Пані Мін, - не зважаючи на звуки та скреготіння зубів флориста, відрекомендувалась Мія, аби скоріше відв’язатись від чоловіка. - За цією адресою проживають мої батьки.

- Справді? – Джи Хьон записав до нотатника, з-під лоба недовірливо косячись на Чонгука.

- Ага, - підтвердила вона.

- Пане Чонгуку, з якої причини ви відвозили замовлення, чому його не забрали особисто? – вчепився поліцейський в хлопця, винюхуючи навіяні інтуїцією факти.

- Об’ємні ящики з ліліями. Квіти у спеціальній землі з добривом. Для саду, - скинувши злість, легко пояснив хлопець.

- Хтось може підтвердити, що ви знаходились там?

- Наша охорона, - Мія не дала флористові вставити ані слова. - Всі машини з доставкою фіксуються нашим головним охоронцем.

- Насправді, такого не було, - зам’явся Чонгук.