Глава 6

Неначе зі стелі лупцювала по вухах ритмічна музика, і на хвильку Мія загубилась серед запальних звуків мелодії у місці, в якому б добровільно ніколи не з’явилась. Відчуття забуття почало повзти спиною, ноги підкошувались чи то присісти, чи то почати підтанцьовувати. Хосок спіймав її вже розслаблений настрій, тому запропонував:

- Хочеш залишимось? Вип’ємо що-небудь?

Дівчина хотіла. Хотіла так, що дивувалась сама собі. Хосок, проникаючи крізь затьмарений погляд Мії, почув її відповідь без слів. Тому сміливо потягнув подругу на танцмайданчик, а вона ж безвольною лялькою попливла слідом. Швидка музика змінилась на спокійну, і Хосок притиснув дівчину до себе, обережно огортаючи руками її талію. Не пручаючись, вона поклала голову йому на плече. Дівчині вдалось відпустити все, що її щодня мучило, не давало спати. Всі вранішні емоції й переживання відійшли на задній план, поки вони з Хосоком коливались під такт ліричної пісні. Мії заледве вдалось вхопити зміст пісні - розбите кохання хлопця. Він пробував знову і знову пробити захисний щит, що вимостила перед ним дівчина, але щоразу отримував нову ґулю. Та не здавався, бо готовий був віддати всього себе лише за один її дотик. Таке його старання призвело до неминучого – втрати самого себе, і як результат – крижане серце, яке вже не відстукувало біт кохання. З голови до ніг хлопець, збитий нерозділеними почуттями, не відчував вже нічого. Мія не бажала повторити долю героя пісні. А життя якраз було схоже на першу сходинку – пробиття щита. І навіть на цьому етапі доля відрізала шлях до Чонгука, підставляючи вкрай неочікуваних персонажів. Можливо, ховаючись за долю, Мія шукала собі виправдань, не зізнаючись в своєму боягузтві, тремтінні перед непередбачуваним. Адже кожного разу можна було викрутитись, перевернути ситуацію на свою користь. Першого разу – мати нахабство та перервати діалог Чонгука з жінкою про фіттонії, або ж зайти разом з ними і зробити вигляд, що вона все ж вирішила замовити весільний букет. Другого разу взагалі не зрозуміло, що керувало Мією. Сторонні розмови про флориста збили дівчину з пантелику. Та це не поважний привід тікати в сльозах. А третього ж разу можна було відмовити Чіміну. Його б це засмутило, та згодом він би пробачив дівчину, бо хто б йому кидав шпори з економіки. Мія мала виявити страх перед першим кроком назустріч Чонгукові набагато раніше, і не кидатися в розпачливі переживання. А ще вона мала давно визначити чи сам Чонгук був якимось банальним «хочу», чи це справді те кохання з першого погляду, про яке темними ночами складають романтичні пісні, пишуть довжелезні романи, проливаючи візок сліз. Як-ніяк, а дівчина мріяла це перевірити, тому вона дала собі останній шанс.

Мія задавалась питанням, чому от не може бути все отак просто – танцювати з гарним надійним хлопцем, коли так затишно в його обіймах коли щічка торкається приємної тканини білої сорочки; коли носа торкається запах справжнього чоловіка, такого вірного й безпечного; коли сп’янілий лишень від неквапливих похитувань; коли хочеться потонути у м’яких відчуттях; коли просто хочеться завершити мить поцілунком. У напівтемряві блискавкою промайнуло лице Мімі. З несподіванки Мія різко відскочила від Хосока.

- Що сталось? – його злякало таке несподіване поривання дівчини.

- Мімі, - раптово вигулькнуло ім’я сестри.

- Привіт! – пролунало щасливе звернення.

Мімі смикнула Хосока за рукав, змушуючи нахилитись для поцілунку. Її обличчя світилось від радості, і вона була готова поділитися безмежним щастям з дорогими їй людьми. Мія точно не передбачала появи сестри, а от Хосок захопленим зненацька не виглядав.

- Тобі вдалось вирватись, - констатував хлопець. Мімі схвально кивнула.

- Угода майже підписана, залишились дрібниці, їх і без мене можна вирішити, - вона поправила зачіску, закинувши довге волосся назад.

- Давайте присядемо, - вклинилась Мія. – А то стоїмо в центрі, заважаємо ж.

Діджей вирішив розтрясти публіку рухливим треком після досить повільного вальсу, і відпочиваючі вже почали активно працювати ліктями, вимальовуючи тільки їм відомі фігури.

Трійця зайняла місця на оксамитову диванчику з чорними подушками. Перед ними – металевий стіл, з якого офіціант вже забирав чужі келихи, одночасно приймаючи замовлення від Мімі:

- Один гранатовий сік і два келихи шампанського.

- Шампанське на обід? – перепитав Хосок.

- Зранку я попрацювала краще, ніж за весь минулий тиждень. Тож відсвяткуймо. Одна я пити не хочу. Мія пити не буде, - загинала пальці Мімі, - залишаєшся ти, любчику.   

Останнє слово сестри змусило Мію скривитись. Мімі грала роль закоханої нареченої до останнього, не видаючи себе навіть перед рідною сестрою. Мії було боляче, що вона не заслуговує на правду від найближчої людини. Хосок заохочено грав свою роль у виставі для одного, цілуючи тильну сторону її долоні, тим самим підтверджуючи бажання випити келих з нареченою. Хлопець не зводив очей з Мімі, і Мія зам’ялась від думок, які промайнули п’ять хвилин тому. Вона аж здригнулась, коли усвідомила, на що її ледь не підштовхнула пісня, і вона картала себе за зовсім неетичні міркування стосовно Хосока, нехай навіть їх шлюб з сестрою звався фіктивним.

- До речі, а твій раут пройшов вдало? – підмигнула Мімі. 

- Потім, - відрізав Хосок.

Мія зайорзала, відчувала себе третім зайвим. Є двійко-трійко тем, які Хосок не порушує при Мії, а тут виявляється, додалась ще одна. Мімі достоту кортіло якнайшвидше почути подробиці, бо це її фішка – витягувати правду з людей в той же момент. Проте вона тільки зиркнула на сестру, і більше нічого не питала, відкинувшись на спинку дивана.