Оповідання "Оберіг"

Свєта з Крижополя була в Одесі вперше. Син Степан, надія і опора, кароокий, широкоплечий і м'язистий брюнет, міг би стати моделлю, але вступив до медичного. Всі дівчата Крижополя були біля його ніг, але Степан обрав тернистий шлях Гіппократа.

Перша сесія, нерви, недосип і мівіна на вечерю – у матері серце розривалося від однієї думки, що ось вони, гарячі пиріжки, його улюблені, з картоплею та грибами, а синочок десь там, голодний і втомлений.

Нарешті у Свєти сталася відпустка. Терміново, бігом, з пиріжками до сина. Зробити сюрприз, порадувати. Вирішила навіть не дзвонити.

Комендантка гуртожитку, дізнавшись прізвище, чомусь підозріло зиркнула на Світлану. "То це ваш?". "Мій!" – охоче, без задньої думки кивнула жінка, поправляючи бере на очі.

“П'ятий поверх, сьома кімната. Ліфт не працює” – викарбувала комендантка і розвернулася до телевізора, де саме Хуаніта зустріла своє зникле 45 серій тому кохання.

"Ну, п'ятий так п'ятий" – подумала Світлана, з тріском підняла пудові сумки харчів і попрямувала підкорювати сходи. Думка про сюрприз гріла вже не так, але материнське кохання відкинуло будь-які натяки на дзвінок синові. 

Ось він, п'ятий поверх. Від майбутньої зустрічі та пройденого марафону шалено гупало серце. Сьома кімната, здається. Дивно, чого це звідти вийшла дівчина? Та ще така… Не дуже одягнена… І ось ще одна. Може, кімнати переплутала? Може, це поверх для дівчаток?

Світлана все ж таки постукала. І двері відчинив її Степан. В одних трусах! Син не очікував побачити матір. Син очікував побачити тих самих дівчат, які щойно вирушили за вкрай потрібним аксесуаром, що так недоречно у Степана закінчився.

– Сину, це шо? – жестом, сповненим здивування, вказала Світлана на дівчат, що віддалялись, закутані у простирадла.

- Мамо, привіт! А це ми… анатомію вивчаємо, мамо! Майбутнім медикам вкрай важлива практика, мамо.

За дві години Світлана вже розглядала одеський Пасаж. Пиріжки передані, місію виконано, можна й прогулятись. Степан був щиро радий побачити маму, а дівчата… Дівчатам просто треба було в душ, бо в них у блоці забився. У кишені вона щоразу перебирала якусь дивну річ, яку їй дав син. Так і сказав – “Мамо, за нас не хвилюйся. Сесію здам. Універ закінчу. Ось, тримай оберіг від онуків”. Вона знову дістала оберіг із кишені і повільно, складами, прочитала – "Кон-дом".

16.01.2022. (с) Олексій Архірєєв, класна робота, написана для #КПД, в співпраці з чудовими авторами.