24.

Сашка 

Я ще не встиг вилізти з кар’єру на гору, як в мої очі кинулась мальовнича картина. Юлька в бойовій позі стоїть навпроти якоїсь компашки з трьох чуваків. Я зупинився на мить, оцінюючи ситуацію. Троє пацанів. Нас двоє. Гаразд, еправильно рахую. Все ж вона дівчина, мала і худа. Краще розійтися миром. Зараз я був не в тій ситуації. Мені реально не було кого кликати на виручку. Я більше ні з ким окрім Кості не тусувався. А розширювати коло спілкування було просто ніколи. Останнім часом весь мій вільний час звівся до відпрацювання боргу і вирішення всяких неприємностей, в які влипала Юлька. Совість десь на краю периферії голосно фиркнула, адже частина тих проблем з’явилася завдяки моїй персоні. Останнім часом я вже думав, що завдаю їй більше клопоту, ніж вона мені. 

- Ей, ви, брись від мого байка! - заговорила вона. 

- Ха, дивися, яка ляля. Непоганий приз до цього металобрухту. 

- Чєл, твої органи дешевше вартують, ніж мій байк, тож відійди по-хорошому. 

- Що тут відбувається? - підійшов я до них. Але здається, що моя поява зовсім нічого не змінила. 

- Ти дивись, лицар прибіг захищати принцесу... - промимрив один з них, стаючи навпроти нас. 

Пахло бійкою і синяками. Так і знав, що сьогодні все так просто не закінчиться. 

- Він ще менше лицар, ніж я принцеса. Повторюю останній раз, брись звідси. 

- Яка борза. Ви не в тому стані, щоб погрожувати. Он навіть твій хлопець мовчить чемно. 

- Я не її хлопець. 

- Він не мій хлопець. 

- Яка синхронність, - заплескав в долоні один з бандюків. 

Але тут сталося щось, чого я не міг пояснити. Юлька на мить присіла, а потім з низького старту побігла прямо на того, що стояв навпроти. Через секунду повернула вбік, уникаючи підставленої руки і на інших двох полетіла хмара пилу і каменів, іншого ж вона встигла вдарити нижче колін і він впав в низ, поки його товариші кашляли і відпльовувались. 

- Ах ти ж, курва! - просичав від болю, той що впав на коліна. Після цього вона ткнула його ще кудись на спині і він знову завив. 

- Але ти дурне, - відплювався один з компанії. 

- Чому, бо даю здачі трьом чувакам, які вирішили погрожувати беззахисній дівчині? 

- Еее, ти про мене забула, - спробував втиснутися я в розмову. 

- Ми просто хотіли подивитися на Харлея, - промямлив один з них. 

- Не схоже... 

Поки вона відповідала тим двом, третій підвівся і спробував її вдарити, але я зупинив його якраз вчасно. А потім йому прилетів хук від Юльки. 

- Бачу, які ви чемні, в спину б’єте. Забирайте вашого друга і йдіть звідси, поки ми поліції не викликали. 

Ті двоє були якісь розумніші, тож вивели свого дружка практично за барки. Він все ще хотів битися. І навіть обіцяв знайти нас. Ну що ж, Юльку взагалі знайти не важко - вона надто помітна зі своїм волоссям. Може, вона перефарбується і стане нормальною? 

- Чого застиг, як жінка Лота? Поїхали, поки ці перці не вирішили повернутися. 

Я не довго думаючи, всівся позаду і ми помчали зі злощасного місця. 

Оскільки моя автівка лишилася під під’їздом у Юлі, довелося їхати по неї. Хоча вона пропонувала лишити ночувати, але я не хотів, щоб вона лишалася в чужому дворі. Краще вже під своїм вікном. 

- З тобою все гаразд? - перепитав я, коли ми зняли шоломи. 

- А ти як думаєш? Відео зняли, камера ціла, ми цілі, байк цілий. Вважай, вийшли сухими з води. Але удар тобі ще тренувати і тренувати. А то б’єшся так, що навіть мої сусіди засміють. Ти ж міг опинитися так один і отримати на горіхи. 

- Сказало дрібне, сухе дівчисько, яке до підборіддя мені не дістає. 

- Пффф, дарагой. В мене два брати. І вони добре мене навчили. - Вона простягнула руку, на якій я тільки помітив гарненький саморобний кастет з досить гострими краями. - Думаєш, я  б була така безпечна? Я сама б їм зад надерла. 

З кишень на сидіння були викладені два ножичка, сюрікен і навіть шокер, а ще якась пласка металева штучка. Я злегка присвиснув. 

- Тож будь слухняним, пупсику. Завтра тут, о пів на восьму.