21.

Юлька 

Сьогодні день обіцяв бути теплим і приємним. Калюжі після понеділкового дощу попідсихали вже вчора. А у вікні вже сяяло сонечко. Я потягнулася і солодко позіхнула. Раптом згадався вчорашній вечір і як Сашка старанно нарізає картоплю, а потім, втираючи слюнки, чекає, гіпнотизуючи духовку, ніби від цього процес пришвидшиться. Я хіхікнула. Телефон заздзвонив, але це був будильник. Давно такого не було, щоб я встигала виспатися до будильника і навіть вставала на цілу хвилину раніше. Мене чекали пари. Вчора була лабораторна з органіки, та практичні ще з одного предмета - суто теорія. Сьогодні мала ще бути біохімія і практичні з неї. Мені навіть подобалося, що практичні і лабораторні йшли паралельно лекціям, можна було одразу зробити щось цікаве і закріпити теоретичні знання. 

Я виповзла з ліжка, мене чекала ванна, а поки я чистила зуби, в мене з’явилася геніальна ідея. Я давно хотіла прокататися на байку в універ. Ви ж розумієте? Як не похизуватися таким красунчиком? Я аж примружилася, уявляючи обличчя однокурсників. А потім чергу з бажаючих прокататися. Це буде фурор! Я заплескала в долоні з радості. 

- Що там у тебе, кицю? - мама заглянула у ванну. 

- Хочу байк взяти. 

- Краще б ти на авто, Саша ж возить. Та і я телефонувала в майстерню, сказали, що ще два-три тижні, бо якісь деталі чекають з-за кордону. 

- Мам, все буде гаразд, - я чмокнула її в щоку. - Обіцяю повернутися живою і здоровою. 

- Ох, ці твої обіцянки. Знаю я тебе, якщо всі частини тіла на місці, то вже треба радіти, - усміхнулася мама. - Вдалого дня тобі, люба. 

Вона ще перед виходом погладила моє волосся. Нам обом це подобалося. Як і його новий колір. Хтось би був проти, але моя мама з великим ентузіазмом сприйняла мій новий зовнішній вигляд. А коли тебе приймають батьки в твоїх шалених ідеях, то це надзвичайно круто. 

Я одяглася в запасні шкіряні штани та таку ж куртку, закинула рюкзак на плече і взяла ключі. Байк стояв неподалік в гаражі. Поки Саші немає можна пригнати його під будинок. Як захоче, то можу і його прокатати. 

Мій красунчик за ці кілька днів вже встиг припасти пилючкою, і я акуратно протерла його. Я розумію, що це ж Харлей, хоч і під пилючкою... але гріх лишати брудним такий мотоцикл, за це в пеклі є окремий казан. І взагалі, ми з ним мали сяяти і породжувати плітки, щоб ненаситним сусідам було про що патякати. Я зачаровано усміхнулась. 

- Ти сьогодні на ньому? - якось дивно поглянув на мене Саша. - Хм. 

- Ти зі мною? - я протягнула шолом, який завбачливо захопила. 

- Я б ще пожити хотів, і бажано не скаліченим. 

- Петренко, ти найбільш занудний хлопець, якого я бачила. Такий весь мега-серйозний, правильний та ідеальний. Тебе не нудить від самого себе? 

- П'ятниця, ти не думала, що тобі не було б зайвим подорослішати, - здається вирішив покпинити з мене він. 

- Сказав хлопець, який досі не вміє паркуватися і не дивиться в дзеркало заднього виду, - я поплескала в долоні. 

- Це ж тепер буде довічно? - він карикатурно закотив очі, ага повірила. 

- Ні, тільки цей місяць. Бери шолом і сідай. Коли ти ще так покатаєшся... 

- Пустиш за кермо? 

- Ні. Спочатку паркуватися навчися, а потім я подумаю.