19.

Сашка 

Виспатися я так і не зміг. Моя вам порада: ніколи не розглядайте чужих голих ніг перед сном. А краще й взагалі. Я був злий, як скажена собака, і зміг заснути тільки під ранок. 

Розбудив мене телефонний дзвінок і все б нічого, але це була та сама Юлька. Бляяя. Я скинув виклик і заліз подалі під подушку, але здається - вона не розуміла прямих натяків. Мобільний продовжував розриватися. 

- Шо таке? - просипів я у трубку спросоння. 

- Недоводію, ти сьогодні збираєшся їхати на пари чи ні? Бо до початку всього нічого, а тобою й не пахне. 

Я глянув на екран мобільника й вилаявся. 

- Зараз буду. Хвилин десять. 

Вдягнув перше, що було під рукою і вхопив рюкзак, запхнувши туди якість конспекти. В мене їх було ще небагато, тож якісь з них - точно потрібні. Якщо бути відвертим, то вчорашній день був таким, що я навіть розклад не записав. Зараз не розумів, куди мені йти, як приїду на місце. 

Юлька вже очікувала мене біля під’їзду на тій самій лавці, що вчора її сусідки. 

- Хах, вирішила перейняти естафету в бабок? 

- Перш ніж пробувати невдало жартувати, краще б переодягнувся, шумахер. 

Я глянув на себе і застогнав - знову! 

- Ти так стогнеш, наче тобі дев’яносто і поперек від радикуліту схопив, - мовила вона і всілася на сусіднє крісло. - Я хочу встигнути вчасно. І цілою. 

- Але ти язва, - не втримався я, хоча й обіцяв. 

- Радій, що не в твоєму шлунку, сонце. Не забудь, сьогодні теж знімаємо. 

Здуру мало не вирвалося “трусики” але я вчасно прикусив язик і вирулив з двору. 

- Петренко, щось з тобою не так, - Андрій оглянув мене з ніг до голови. - Виглядаєш так, ніби в дівки ночував. 

- У-уу-а-аа, в нашого Сашуні є дівчина, - засміялася Ангеліна. - А вона гарна? 

- Немає в мене дівчини, - буркнув я. 

Олівія красномовно подивилася на мене. Я знав, що вона хоче сказати і щиро сподівався, що вона змовчить. 

- Щось задавали в п’ятницю? 

- Аха, палишся! Ти вже це вчора питав, - задоволена Ангеліна відкинулася на стілець. А потім знову глянула на мене. - В тебе футболка навиворіт. Так що, щоб ти не говорив - ми тобі більше не віримо. 

- Боже, я просто проспав і все. 

- Саш, не кіпішуй, - усміхнулась Крістіна. - Ми просто всі тебе дуже любимо і вболіваємо за тебе. 

- Ще чого, я його не люблю. 

- Ви помітили, нас стало зовсім мало... - прошепотіла Ангеліна, дивлячись в нікуди. - Це ж Соні немає, і Кості немає. 

Вона різко заплакала. Я взяв її за руку. Взагалі не думав, що хтось з наших литиме сльози, ну, окрім мене. Але останні дні були такі, що я просто забував про все, окрім цієї зарази, яка знущалася наді мною всіма існуючими способами. 

- Новосад, сльозами його не повернеш, - спробував заспокоїти її. 

- Ти беземоційне поліно, Петренко, - вона вирвала руку. - От недарма в тебе досі немає дівчини. 

- Що ти заладила? Сама хочеш на цю роль? - не витримав я, але після цього вона всілася. 

- Страшне, який ти дикий, навіть пожартувати не можна... 

На щастя, прийшов викладач і нам довелося все ж взятися за конспекти. 

І якщо до перепалок між однокурсниками я звик, бо вони часто були схожими, то що очікувати після пар - не мав уявлення. Я вже морально готувався до чергового армагедону або ж всесвітнього потопу, де Юлька трусить хмари, щоб дощ йшов рясніше...