14.

Юлька 

Чай вже остиг, тож довелося нагріти знову. Тим часом я з’їла парочку бутербродів і трохи заспокоїлася. Мені теж не бажано було прогулювати пари. А тепер ще й чутки поповзуть. Хоча, може це й на краще. Я дивилася на Сашка, який пив чай з медом і вперше оцінювала його. Трохи бовдур, але досить симпатичний. Навіть трошки сексуальний. Якщо він кілька разів вдасть мого хлопця, то може Олег відчепиться? Це був один з однокурсників, який постійно діставав увесь перший курс. І після п’ятниці стало зрозуміло, що то був не кінець.  Але як запропонувати таке мені в голову не приходило. Чи зачекати кілька днів і подивитися, як вестиме себе? Бо якщо він триндякало, то який сенс, бо тоді взнають, що я з ним і не зустрічаюся. 

- Саш, є справа до тебе, - вирвалося саме, не чекаючи узгодження з мозком. 

- Ммм? - досить задоволеним тоном пробубнів він, бо рот був повний. 

- Мені потрібно при моїх однокурсниках вдати мого хлопця. 

- Що? - закашлявся він. 

- Справа в тому, що там є один хлопець, який мене вже дістав. Він не розуміє слова “ні” і це продовжується ще з першого курсу. Я думала за літо щось зміниться, але все лишилося як є. 

- Де ти взялась на мою голову? - схилився Саша. - Я так розумію, що відмовити я не можу? 

- Якраз тут можеш, - зітхнула я. - Це не борг, просто особисте питання. Якщо передумаєш, то скажи. 

В універ ми потрапили аж на третю пару. Нас вже ніхто й не чекав. Але дощ став менше лити і ми змогли хоча б сухими добігти до авто. Врешті виявилося, що немає половини наших. Я не була здивована, бо минулого року прогулювали не менше. 

Потім вони били поклони перед викладачами, нили про те як їм важко, що працюють, захворіли (на похмілля), зорі не зійшлися, загубили кришталеву туфельку і т.д. Я рідко пропускала заняття, тож дивилася на всі ці махінації і виверти з усмішкою та скептицизмом. Але цьогоріч я була номер один по прогулам. Перший день прогул, сьогодні теж дві пари. Відчуваю, що скоро за мене візьметься деканат. 

- Ти знаєш, де мене шукати після занять? 

- Поки ні, я просто наберу тебе, коли звільнюся. 

Так і вийшло. На щастя пар в обох було однаково. Але я все ж вирішила зачекати його на коридорі, щоб не блукав по поверху. 

Викладачка, віддаючи ключі, наголосила, що то під мою відповідальність. І нагадала, що вона ще не пішла додому, та якщо щось піде не так, то я можу звернутися до неї. Я щиро сподівалася, що все піде саме так, як задумано і буде дуже гладко. Чому мені ніхто не сказав, яка я наївна? 

Камера і штатив вже стояли заховані в підсобці, як і необхідні мені інструменти та інгредієнти. 

На мою велику удачу - в аудиторії була досить непогана таблиця хімічних елементів. З неї я і планувала почати. Зробимо кілька кадрів там, а потім можна буде і дослідами зайнятися. Які саме планую робити - викладачці повідомила завчасно і та дала благословення. 

Я одягла спеціально приготований халат, поки Саша намагався подружитися з камерою. Здається, в нього це не дуже виходило. Дарма ми вранці просто пили чай, можна було одразу показати. Але ж хто знав. Та я вирішила цього разу дати йому свободу, сподіваючись, що він нічого не зламає і зайнялась розстановкою необхідного мені. 

- Розібрався, - видихнув він, та і я десь в своїй голові. - Готова? 

- Та майже. 

- Що ще? 

- Я ніколи не буду готова, - поправила я халат. - Тому починаймо, як є... 

Він попросив приготуватися, ввімкнув камеру, а потім кинув. 

- Вітаю! Ви на моєму ютуб-каналі “Максимальна хімія”. Тут ви зможете дізнатися все: розширити ваш спектр знань з хімії, навчитися розв’язувати рівняння та задачі, а головне - подивитися багато дослідів вживу, а не лише прочитати про них. - Я усміхнулась в камеру. - А зараз, коротке знайомство з таблицею хімічних елементів... 

Уявлення не маю скільки йшла зйомка цього кадру, але я настільки вжилася в роль, що не помітила, як закінчила і Саша зупинив зйомку. 

- Неочікувано круто, - подивився він на мене якимось захопленим поглядом. - Там мабуть не потрібно буде нічого перезнімати. 

- Не може такого бути я точно пам’ятаю, як не мала куди діти руки. Дай-но подивлюся. 

Я увімкнула перегляд відео і застигла біля екрану. Було незвично бачити саму себе в такому амплуа. Не дівчину, яка намагалася знімати круті відео з пляжу, а ту, яка вдає розумну і прошарену в тому, в чому сама так мало розбирається. Я відмічала кожен невдалий рух і заминки. Мені все здавалося не таким. 

- Я бачу, що ти вже здулась, - констатував Петренко, забираючи камеру з-під носа. - Але ти занадто себе критикуєш. Це перше відео. Хочеш перезнімемо деякі моменти. Чи дознімемо. Але, як на мене - все класно. 

- Завтра спробуємо ще, бо навряд я зможу це повторити. Давай краще знімемо окремо досліди з алюмінієм, які я придумала. Вони трохи нудні, як на мене. Але ж не можна всі фішки одразу. 

Саша ввімкнув камеру, а я ввімкнула витяжку... 

Звичайнісінький дослід - показала, як горить подрібнений алюміній. Нічого цікавого, але факт. Також показала взаємодію з карбідом, хоча це було не менш нудно. Цікавіше я лишила на закінчення - взаємодію з йодом. Як каталізатор використавши воду. В результаті пішов фіолетовий дим. 

Хотілося показати ще щось, але порошок підступно закінчився. А придбати проволоку я не додумалася. Мій погляд впав на Сашкові джинси. В кнопках же використовують шматочки алюмінію, бо він досить м’який щоб її притиснути і вона закріпилася. Як би то його дістати? 

- Присядь перепочинь, мені потрібно дещо в підсобці, - попросила я Сашка і подалася шукати пласкогубці. 

По мірі можливості я додаю візуали до старих розділів окремими розділами, тож можете подивитися на героїв в різних ситуаціях)))