13.

Саша 

Вранці ливанув дощ. Першою думкою в свідомість прокралося небажання вилазити з ліжка. Але я згадав, що відучора працюю персональним водієм однієї нахаби. Тож виповз із ліжка і подався на кухню. 

Батько тільки повернувся зі зміни і готував їжу. 

- Перекусиш? 

- Звісно, - я всівся сонний за стіл і взяв бутерброд, а потім налив кави з кавника. - Мама нічого не писала про Максима? 

-  Тільки, що все добре. Софія її змінювала на ніч, але мама хоче дати їй нормально виспатися, щоб вона не нашкодила дитині. 

Ну, якщо тато знає, то це вже перестало бути секретом. Я кивнув сам собі. 

- В тебе як зміна пройшла? 

- Та без особливих пригод. Просто пропатрулювали, ще був один виїзд до неблагополучних. Але там звичайна сварка. Бісять такі люди. Вони спочатку дзвонять нам, а потім пишуть відмови від претензій. 

Я знав про це, але батькові потрібно було комусь виговоритися знову. Бо таке відбувалося постійно. Їх навіть штрафи не лякали. 

Я з ностальгією подивився у вікно, ідея рухатися далі здавалася все поганішою. 

- А ти чому сьогодні раніше встав? 

- Та маю справи, - уникнув я прямої відповіді. Я досі не розповів батькам про мої проблеми. В них і так свого вистачало. - Хочу в університет раніше, до пар підготуватися. 

- Вирішив взятися за науку? Ну молодець, - поплескав батько по плечу. - Давно пора, а то ти в школі відмінником був, а тут щось просів. 

- Просто в школі я був найрозумнішим в класі,  а тут всі такі. Тож я вже і виглядаю середнячком, - спробував виправдатися я, хоча знав, що це таки лінь вплинула. Той же Костя вчився куди краще за мене. 

Коли я добрався до Юльки, дощ лив ще більше і я уявлення не мав, як ми їхатимемо далі, просто набрав її номер. Виявилося, що ця скіпка в дупі ще спить. Бо вимкнула будильник! Оце так наглість! Я пересилив себе і рвонув до під’їзду прямо під дощем. На щастя я знав код ще зі вчора і легко потрапив усередину. А от в двері довелося дзвонити. 

Після трьох дзвінків Юлька таки відкрила мені їх, сонна й позіхаючи. 

- А ти, я бачу, не поспішаєш нікуди, - примружився я, оглядаючи піжаму зі слоненятами. Вона була абсолютно суха, поки з мене стікала вода прямо у передпокої. 

- Тільки за шваброю, - вона глянула на підлогу, де вже набралася пристойна калюжа. 

- Ну ні, начувайся! 

Я вхопив її в обійми, зарившись в шию, а вона голосно заверещала: 

- Холодно! Пусти! Ааааа! - сусідка точно почула, але я був сердитий, тому згріб її ще сильніше. 

За секунду мені прилетіло ліктем по носі, я зойкнув від болю. З носа пішла кров. Бляха! Оце провчив, називається. 

Через п’ять хвилин я вже сидів на кухні з носом, напханим ватою, а Юлька варила чай і намазувала бутерброди. 

- Якщо я почну регулярно спізнюватися, то мене відрахують, - констатував я, торкаючись носа. Здається, не зламала. Пощастило, вважай. 

- Ти міг зателефонувати раніше, наприклад, коли сам встаєш. 

Вона підсунула чашку з чаєм. Але потім передумала і забрала назад. 

- Еее, ти чого, чай зажала? 

- Ні, з тебе аж капає. Ходи, дам щось переодягнутися. В нас є трохи шмотків братів. 

- Вони не будуть проти? 

- Ніби я збираюсь їх питати. Мені не хочеться, щоб ти захворів і я позбулася водія. Особливо коли таку погоду обіцяють на тиждень. Ходи за мною. 

Вона завела мене в кімнату в кінці коридору, яка виглядала пустою і холодною на відміну від інших. Було видно, що там ніхто не живе. Мабуть, колись була її братів. 

Поки я роздивлявся, вона дістала з шафи футболку, джинси та джемпер і кинула їх на ліжко. 

- Роздягайся, чого дивишся. 

- Е-е, ти не вийдеш? - здивувався я. 

- По-перше, я до тебе спиною, бо шукаю сухі шкарпетки. А по-друге, в мене двоє братів, так що хлопців в одних трусах я бачила багато разів. Труси сухі? 

Я прифігів від питання. Здається, мої вуха загорілися від сорому. 

- Ти глухий? 

- Я не буду одягати чужу білизну. 

- Боже, які ми прошані. Тут є ще запаковане, - вона кинула мені речі, які ще були з етикетками. - Та не дивись ти так, я вже виходжу. Самій переодягнутися треба. Моя піжама тепер мокра і брудна. 

- Ти сама винна. 

- Я? - вона стала руки в боки. - Якби в твою дурну голову не прийшли дурні ідеї ми б вже їхали в універ. А так, якщо за годину розберемося, то добре буде. 

От зараза. З одного боку права, з іншої - вона не може бути увесь час права. Сама проспала. Я потер носа і продовжив переодягатися. Мокрі речі акуратно зібрав і попросив пакет. Але Юлька забрала їх розвісити, мотивуючи тим, що до вечора висохнуть. 

А далі потягнула мене чаювати.

Я понюхав підігрітий в мікрохвильовці чай. Дивний запах. 

- Якщо там проносне, я звільняюся. 

- Пий уже, ідіот.