11.

Сашко 

Я полегшено видихнув, коли вона погодилася поїсти. Навіть якщо вона мене не вибачила, а дала випробний термін - це вже краще. На емоціях я забув, що це лише співпраця. Але з цією язвою так важко втриматися і не нагрубіянити у відповідь. 

Після обіду, який пройшов на диво спокійно, ми закупили величезну купу всіляких пробірок, склянок і дивних на вигляд апаратів. Деякі на вигляд дуже сильно нагадували самогонний, який я колись бачив в сусіда в гаражі. Той бавився виробництвом та продажем біленької, за що був неодноразово оштрафований, а одного разу його спіймали прямо за цією процедурою і конфіскували всю апаратуру. Не те, щоб він дуже сумував з цього приводу. Виробництво не мало зупинятися, оскільки місцеві аватари практично стояли в черзі до нього за оковитою, тож новий, вже більш покращений, з’явився менше ніж через тиждень. Зараз він змінив тактику, перепродаючи розведений спирт, каже, що так вигідніше. І не треба морочитися з перегонкою. 

Тут же я матиму можливість не тільки потримати таке, а й взяти участь. Насправді, мені вперше від початку знайомства стало цікаво, що ж буде далі. 

А далі це все потрібно було акуратно довезти і тут в нас вийшла чергова сварка. Бо Юлька вперлась бараном, що поведе вона. Аргументи, що авто моє - не пройшли. 

- І коли, ти кажеш, його купив? - Єхидно подивилась вона на мене скоса, вперши руки в боки. 

- Ееее... Тиждень тому, - здався я, ну не виходило в мене брехати. 

- Ха! І ти після цього будеш розказувати мені, що навчився добре кермувати ним. За кермом поїду я. 

- Це моє авто і поїду я. 

- Петренко, після того, як ти розбив машину мого брата - втратив можливість сперечатися. З нас обох я кращий водій. 

- Так ти ще не сиділа тут за кермом. Тут взагалі механіка. 

- Пфффф, дарагой, я в селі трактор воджу, а ти мені про цю тарадайку щось розказуєш. 

Це був шах та мат. Оця худа пищалка в потріпаних джинсах водить трактор? 

- Без прав. Сусід навчив. Доздам при нагоді, там взагалі раз плюнути. Ключі, - простягла вона руку. 

Зі скрипом на серці я таки їх віддав і зайняв своє місце на пасажирському сидінні. А я вже думав, що настали ті часи, коли кермуватиму сам, а не просто дивитимуся. 

- Салага, дивися і вчися, як треба їздити, - усміхнулася вона і завела автівку з першого разу. Я мало не роззявив рота. 

Домчали ми до неї додому вдвічі швидше, ніж можна було. Але на диво жодного разу не перевищили допустиму швидкість і навіть не зловили ДАІ на хвіст. Всю дорого я молився, щоб доїхати цілим і неушкодженим, а ще щоб авто лишилося впорядку. 

- Видихни, - обернулась вона до мене, коли нарешті припаркувалася і заглушила мотор. - А то прямо чути як ти не дихаєш. 

- Легко тобі казати, не ти на пасажирському власної машини. 

- Але ти гівнюк, я менше панікувала, коли ти був за кермом, причому я тобі взагалі не довіряю. 

Це було ще образливіше. Фактично мене тільки-но назвали боягузом. 

- Ходімо, допоможеш винести мої покупочки на гору. Сама я все одно не впораюсь.