Глава 12 Нове життя

Ранок у клініці почався незвично спокійно.

Катя вже встигла підготувати робоче місце, Андрій допомагав Олені Василівні розкладати медикаменти, а Микола Іванович переглядав записи в журналі.

— Сьогодні тихо, — сказала Катя.

— Не поспішай радіти, — усміхнувся Микола Іванович. — У ветеринарії тиша довго не триває.

Наче на підтвердження його слів задзвонив телефон.

Микола Іванович швидко підняв слухавку.

— Ветеринарна клініка, слухаю.

Кілька секунд він мовчки слухав співрозмовника, а потім його обличчя стало серйозним.

— Зрозумів. Виїжджаємо негайно.

Він поклав слухавку.

— Катю, Андрію, збирайтеся.

— Що сталося? — запитав Андрій.

— На фермі у кобили почалися пологи. Власник каже, що вже минуло чимало часу, а лоша так і не народилося.

— Це небезпечно? — тихо запитала Катя.

— Може бути. Саме тому нам потрібно поспішати.

За кілька хвилин вони вже їхали службовим автомобілем.

— Запам'ятайте, — почав Микола Іванович, не відриваючи погляду від дороги. — У більшості випадків кобили народжують без сторонньої допомоги. Але якщо процес затягується або плід розташований неправильно, зволікати не можна.

Катя уважно слухала.

— Ми будемо допомагати?

— Звісно. Але насамперед уважно слухайте мої вказівки.

Автомобіль зупинився біля великої стайні.

Назустріч їм вибіг схвильований чоловік.

— Миколо Івановичу, добре, що ви так швидко приїхали!

— Ведіть.

Усередині стайні нервово переступала з ноги на ногу гніда кобила.

— Вона дуже хвилюється, — сказав господар.

Микола Іванович швидко оглянув тварину.

— Катю, підготуй усе необхідне.

— Добре.

— Андрію, допоможи мені заспокоїти кобилу.

— Зрозумів.

Практиканти без зайвих слів взялися до роботи.

Катя відчувала, як швидше б'ється серце.

Це був перший випадок, коли вона опинилася поруч із народженням нового життя.

Після огляду Микола Іванович сказав спокійним голосом:

— Лоша розташоване правильно. Але кобила дуже виснажилася. Допоможемо їй.

Минуло кілька напружених хвилин.

У стайні стояла майже повна тиша.

І раптом...

Пролунав тихий писк.

На чистій соломі лежало маленьке лоша.

— Народилося... — ледве чутно прошепотіла Катя.

Кобила одразу потягнулася до малюка й почала обережно його вилизувати.

— Усе добре, — з полегшенням сказав господар.

Катя не могла відвести погляду від лошати.

Через кілька хвилин воно незграбно поворухнуло ногами й зробило першу спробу підвестися.

— Уже намагається стати на ноги, — усміхнувся Андрій.

— Так і має бути, — відповів Микола Іванович. — Природа дивовижна річ.

Лоша похитнулося, знову впало, але вперто зробило ще одну спробу.

Цього разу воно втрималося.

Усі мовчки спостерігали за ним.

— Заради таких моментів і варто працювати ветеринаром, — тихо сказав Микола Іванович.

Катя усміхнулася.

Вона зрозуміла, що ніколи не забуде цей день.