Глава 11 Прощання

Наступного ранку Катя прокинулася значно пізніше, ніж зазвичай.

Учорашній День села закінчився далеко за північ, тому прокидатися було непросто.

Вона сіла на ліжку, потягнулася й подивилася у вікно.

Сонце вже давно піднялося над Липівкою.

— Доброго ранку! — почулося з кухні.

— Доброго ранку, Ганно Петрівно!

Катя швидко вмилася й вийшла до столу.

— Сідай снідати. Я млинців напекла.

— Дякую.

— Як вам учорашнє свято?

— Дуже сподобалося. Я навіть не думала, що в селі може бути так весело.

Ганна Петрівна усміхнулася.

— День села ми завжди святкуємо з душею.

Катя пригадала концерт, шоу талантів, дискотеку й мимоволі всміхнулася.

— До речі, ти вчора всіх здивувала.

— Чим?

— Та співом! Уже зранку сусідка казала, що практикантка гарно співає.

Катя аж засміялася.

— Невже новини вже розлетілися?

— Це ж Липівка, — усміхнулася господиня. — Тут новини швидше за вітер.

У цей момент у двері постукали.

— Заходьте! — гукнула Ганна Петрівна.

На порозі стояла Наталія Сергіївна.

— Доброго ранку!

— Доброго ранку! Проходьте.

— Я ненадовго. Хотіла сказати, що ми сьогодні після обіду вже вирушаємо до міста.

Катя трохи засмутилася.

— Уже?

— Так. Віктору завтра на роботу, Олені теж, та й Лілі скоро до садочка.

— Ліля ще зранку питає, чи ти прийдеш попрощатися, — усміхнулася Наталія Сергіївна.

Катя не змогла стримати усмішки.

— Звісно, прийду.

— Вона дуже зрадіє.

— О котрій ви їдете?

— Близько третьої години.

— Тоді після практики я одразу зайду.

— Домовилися.

Попрощавшись, Наталія Сергіївна пішла.

Катя задумливо подивилася їй услід.

Минуло лише два тижні відтоді, як вона приїхала до Липівки, а їй уже було шкода, що Віктор, Олена й маленька Ліля повертаються додому.

Попереду був ще один день практики.

А після нього — тепле прощання з людьми, які за такий короткий час стали їй майже рідними.