Розділ 6

Пройшло пів року.

Прокинувшись вранці, я швидко встаю і йду зважуватися. Шістдесят кілограмів. Не погано. Я вже місяць тримаю вагу. Йду в душ, а потім на кухню. Роблю собі яєчню й заварюю каву. Не дивлячись на дієту й спроби вести здоровий спосіб життя, вирішила залишити каву, як одну зі шкідливих, але таких приємних звичок. Потім прямую до комп'ютера. Я все так само перекладаю курсові та дипломні роботи для студентів, постійно читаю англійською і мрію отримати запрошення до якогось видавництва як перекладача. Як і раніше, відкладаю гроші на окреме від батьків житло. Та є і зміни.

Наприклад я знайшла ще дві дівчини в інстаграмі, яких Тимур, він же Ігор і він же Назар, розвів як і мене на гроші. Всі вони мали або зайву вагу, або інші недоліки зовнішності і як результат — низьку самооцінку. Цим він і користувався. З дівчатами ми багато спілкуємося і в нас є спільний об'єкт ненависті, тож вперше у житті в мене з'явилися подруги. Ще моя вага тепер тримається близько шістдесяти кілограмів. Мені більше не роблять зауваження на вулиці чи при покупці одягу в магазині. Я не соромлюся надягати яскраві речі, короткі спідниці чи топи й почуваюся вільною. 

В цілому, якщо не рахувати втрачені гроші, я вдячна Тимуру за те, що змусив мене слідкувати за зовнішністю, стати впевненою в собі й знайти друзів. З іншого боку так боляче як він, мені ще ніхто не робив. І кожного дня я мрію про помсту.

— А ти не думаєш, що треба повернути свої гроші? — Пишу одній з дівчат.

— Це не можливо, — категорично відповідає вона. — Як ми його знайдемо? 

— А що як нам не треба його шукати? Що як він сам нас знайде? — Пишу і мені в голову приходить ідея. 

Нам просто треба відшукати дівчину з помітними вадами зовнішності й виставити її фото на сайті знайомств. Він сам їй напише.

Кілька тижнів ми придивляємося серед знайомих відповідну кандидатуру, бо ж вона повинна не тільки відповідати зовнішньо, а ще й мати бажання нам допомогти. Нарешті чудова дівчина Софія погоджується й ми починаємо операцію “Знайти гада й повернути собі гроші”. Робимо серію фото, на яких видно проблеми Софії з зайвою вагою. Створюємо її профіль. В описі пишемо, що вона шукає другу половинку і споріднену душу. Після цього завмираємо й чекаємо. 

Проходить тиждень. Потім другий. Я вже втратила надію. Починаю думати, що всі зусилля були даремними. Аж раптом одного вечора Софія повідомляє, що їй написав якийсь Вадим й запропонував зустрілися. Вона надсилає його фото і я ціпенію. Це він. Тварюка. Попався.

— Погоджуйся на зустріч, — пишу Софії. 

Через кілька годин вона надсилає адресу бару, а ми з дівчатами збираємося. Наш план прослідкувати за ним до його житла, а потім повернути гроші. Тож коли він виходить з бару й саджає Софію у таксі, ми вже сидимо в іншій машині й слідкуємо за ним. 

Він сідає в окреме авто, з якого виходить через п'ятнадцять хвилин біля однієї з багатоповерхівок у спальному районі міста. Коли він заходить до під'їзду, я підіймаю голову й чекаю. Нарешті на другому поверсі вмикається світло й ми тепер точно знаємо де він живе.

— Гра почалася, — шепочу я. Після цього їду додому. 

Пройшло ще два тижні й після чергового побачення Тимура з Софією ми вже вичікували на нього в під'їзді. Коли він витягнув ключі з кишені, я вдарила його старою сковорідкою по голові. Після цього ми відкрили двері й затягнули гада всередину.

— Його треба зв’язати, — запропонувала інша постраждала, Катя. — Бо ми не знаємо коли він прийде до тями.

Ще одна постраждала — Олена, знайшла шнурки для взуття, якими ми й зв’язали йому руки. Тим часом відкрили кожну шафку, перевірили кожен ящик. Нарешті в одному з них виявили двадцять сім тисяч доларів.

— Це означає, що були інші такі ж дурепи, як і ми, — з сумом промовляю. — Нещасні.

Я дивлюся на чоловіка, за якого збиралася заміж. Була готова померти заради нього й мені стає боляче.

Ми забираємо гроші, лишаємо його лежати на підлозі й, нашвидку витерши свої відбитки пальців ганчіркою (так я бачила в американських фільмах), зникаємо. В під'їзді ділимо гроші на чотирьох. Виходить майже по сім тисяч.

Вже у таксі я починаю істерично реготати. Видно це адреналін. А також втрачені надії. Прощаюся з дівчатами й прямую додому. 

Після душу й вже переодягнута я сиджу у ліжку й розмірковую. Тепер все дійсно налагодилося. Я красива, струнка, здорова й впевнена в собі. Маю гроші на нове життя в окремій квартирі й знаєте що? Я не буду чекати поки якесь видавництво запросить мене стати перекладачем. Завтра ж я сама напишу їм й запропоную свою кандидатуру. Бо я цього варта.