Розділ 1

Чи намагалися ви коли-небудь скинути п'ять кілограмів за тиждень? А десять? Якщо ні, то ви, мабуть, не знаєте що таке зайва вага і як вона заважає жити. Можливо ви переможець у генетичній лотереї й ваші гормони працюють ідеально. Чи вам пощастило і всі у вашій родині худі. Чи ви ведете аж занадто активне життя й зайві кілограми не встигають приліпитися до вашого ідеального тіла. Мені ж в цьому житті не пощастило. При зрості 168 я важу дев'яносто п’ять кілограмів і щоб не робила, скинути їх не вдається. Ще в дитинстві, коли інші діти були худенькими, я вже вирізнялася серед них об'ємами. 

Пам'ятаю, як в дитячому садку вперше дізналася, що в мене є зайва вага, коли підслухала розмову двох виховательок. Вони обговорювали те, що добрі люди чомусь завжди повні. А потім одна з них сказала:

— А от наша маленька Богдана, яка добра дівчинка — спокійна, ласкава і теж вже є зайва вага.

Я тоді задумалася. Мені стало гидко і боляче та я не розуміла чому. Ніби мене лаяли чи докоряли, чи вказали, що зі мною щось не так. Вперше я задумалася над тим, що відрізняюся від інших дітей. Тоді прийшла додому й запитала в мами чи я повна.

— З чого ти це взяла? — Здивувалася мама і я б на її місці зробила б так само, якби це питання ставила мені п'ятирічна дитина.

— Світлана Анатоліївна так сказала.

Мама знизала плечима.

— Не звертай уваги, немає в тебе ніякої зайвої ваги, — вона махнула рукою й пішла займатися своїми справами.

Проте я не дуже їй повірила й з того часу почала думати, що маю схуднути. І якщо у цьому віці це було чимось уявним, то починаючи з дванадцяти років я й справді стала помітно гладшати. 

Я не пам'ятаю себе худою. Принаймні в дорослому віці. Сиджу у своїй кімнаті. За вікном відбувається весняне божевілля — зелені дерева і трава, яскраве сонце, чисте небо. Я виглядаю надвір й помічаю закохану пару. Хлопець тримає за тонку талію дівчину й притискає її до себе. Вони стоять, розмовляють, сміються. Мені ця дівчина видається дуже красивою, впевненою в собі. Вона подобається чоловікам і знає про це. Якась особлива атмосфера є навколо них. Я б теж хотіла мати свого хлопця чи просто вийти й пройтися вулицею, одягнена в красивий одяг, маючи гарну фігуру й щоб всі чоловіки озиралися на мене. 

Осмикую донизу кофту, в яку можуть влізти двоє таких дівчат й сідаю назад за стіл. 

— Я потвора, — тихо шепочу собі.

В мене тремтять руки і я починаю плакати. Просто не можу стримати сльози. Мені здається, що я ніколи не зможу схуднути й нічого хорошого в цьому житті на мене вже не чекає. 

Відчуваю сильний голод. В мене немає друзів, хлопця й можливостей на майбутнє. Але смачні бутерброди, солодкий чай й цікава книга можуть поліпшити мій день. Раз це єдина радість, яку я можу собі дозволити. 

Йду на кухню, роблю чай з бутербродами й повертаюся до лептопа. Ще раз визираю у вікно й зітхаю. Відчуття що я в пастці, в тюрмі. Заходжу на сайт знайомств. Знаю, що мене ніхто не вибере й не покличе на побачення. Але цікаво спостерігати за іншими, вдавати видимість життя й вибору чоловіка. Відкриваю свою сторінку й неочікувано бачу повідомлення. Роблю швидкий ковток чаю й відкриваю його.

— Привіт незнайомка. Симпатичне личко.

— “Що?”

Кров приливає мені до обличчя. Це схоже на жарт. Може якийсь знайомий, який побачив мою анкету, знущається? Вирішую не відповідати. Та за десять хвилин отримую ще одне повідомлення.

— Чому мовчиш? 

Збентежено вдивляюся в літери. Нарешті наважуюся:

— Привіт.

— Що робиш? Чому вдома в таку гарну погоду?

— Можу спитати тебе про те саме, — пишу й посміхаюся. Невже і справді цей хлопець зацікавився мною? 

Заходжу на його профіль. На вигляд років двадцять сім. Симпатичний, темноволосий, виразні карі очі. Звуть Тимур. Стоїть біля новенького червоного пікапа на фоні соснового лісу. В такого має бути купа дівчат. “Навіщо він мені пише?” — Знову ставлю собі питання.

— Всю ніч працював, — отримую відповідь. — Вдень єдина можливість відіспатися. Тож, якщо раптом перестану відповідати, знай, що я просто заснув.

Посміхаюся. 

— Де ти працюєш? 

— Програмую комп’ютерні ігри.

— Подобається твоя робота?

— Більш менш. Хоча я мрію заробити багато грошей й поїхати у навколосвітню подорож знімати природу, можливо почати свій тревел блог, ютуб. І цим заробляти. Програмувати часом буває нудно.

Моє серце на мить завмирає, бо це і моя велика мрія. В якійсь з соцмереж я писала про це раніше, хоча навряд чи він про це знає. Дивно, що дівчина з зайвою вагою, яка і по своєму району соромиться пройти, мріє про далекі землі й подорожі. Ще дивніше, що цей привабливий незнайомець хоче того самого.

— Чому ти написав мені? — раптом питаю й одразу жалкую про це. Я б стерла повідомлення, та воно вже прочитане і в цьому немає ніякого сенсу.

— А чому я не мав тобі написати? — в кінці смайлик, який знизує плечима. — Ти приваблива, гарна дівчина. Сподобалася мені. 

Я не можу повірити в те, що читаю. Встаю з-за столу й виходжу в коридор до дзеркала. Торкаюся свого обличчя. Невже я і справді могла йому сподобатися? Але який сенс йому брехати?