Епілог — Новий горизонт

ЕПІЛОГ — «Новий горизонт»

Вечір в Об’єднаному Королівстві був спокійним і рівним — таким, яким він не був уже дуже давно. Безмежний океан, що омивав його береги, лежав гладким дзеркалом, відбиваючи м’яке світло прибережних ліхтарів і перші несміливі зорі. Після бурі, війни й хаосу світ нарешті видихнув, дозволивши тиші стати не тривожною, а живою.

Головний причал Об’єднаного Королівства був справжньою брамою у світ. Широка платформа з масивних плит сірого скельного каменю врізалася просто в океан, ніби сама земля простягала руку до води. Тут завжди панував рух: важкі ланцюги тихо рипіли під вагою кораблів, вода біля підніжжя причалу пінилася, розбиваючись об зачаровані палі, а в повітрі змішувалися запахи солі, смоли й водоростей.

Відразу за лінією швартування, де море відступало під ноги людей, починався рибний ринок. Його ряди, ще нещодавно галасливі, тепер стихли, але не спорожніли. Між прилавками з морськими делікатесами та простими магічними артефактами тягнулося життя — спокійне, звичне, справжнє. Далі ринок плавно переходив у житлові квартали.

Це були не тісні багатоповерхівки, а присадкуваті, добротні будинки містян і селян, зведені з каменю та темного дерева. Вони розсипалися вздовж берега кварталом, що мав назву Припливна Околиця, немов морські мушлі, викинуті хвилею: з низькими дахами, вкритими мохом, і затишними вікнами, в яких вечорами запалювалися теплі вогники. Біля кожного будинку був або маленький садок, або рибальські сіті, розвішані для сушіння. Тут жили рибалки, працівники ринку, доглядачі причалу й пляжу — люди, чиє життя було простим, але міцним, захищеним високими стінами замку, що височів над ними. Основні ж вулиці Об’єднаного Королівства починалися значно далі, за кілька кілометрів від берега, там, де місто розгорталося у всій своїй величі.

Саме тут, на причалі, з’явився корабель.

Він прийшов із Містеріума — не різко й не тривожно, а тихо, ніби знав, що тут на нього чекатимуть. Його корпус був прикрашений незнайомою символікою: тонкі магічні лінії повільно змінювали форму, переливалися теплим світлом, що не лякало й не насторожувало. Це було світло дороги. Світло початку.

Хегрід стояв біля води, не поспішаючи робити крок уперед. У його поставі не було бойової напруги — лише уважність і спокійна готовність. Він дивився на корабель так, як дивляться не на ворога, а на можливість.

— Світ знову рухається, — тихо сказав він, більше собі, ніж комусь іще.

Навколо не було галасу, не було тривоги чи наказів. Ніхто не хапався за зброю. У повітрі панувало відчуття того, що історія не закінчується — вона просто перегортає сторінку. Ринок за спиною залишався тим самим: світлим, живим, наповненим спокоєм і життям людей.

Десь високо над будинками пролетів нічний птах. На поверхні води ледь помітно колихнулися відблиски магії, ніби сам океан уважно спостерігав за прибуттям гостя.

Новий горизонт не був загрозою.

Він був запрошенням.

І Об’єднане Королівство було готове його прийняти.

                                                        КІНЕЦЬ 5 АРКИ