Об'єднанне Королівство:Поважні гості (SPECIAL)

                                    Об'єднанне Королівство:Поважні гості (SPECIAL)

Частина 1: Підготовка до прибуття гостей

Об’єднане Королівство вже бачило все: стихійні бурі, магічні катастрофи, напади ворогів, небезпечні пригоди… Але приїзд Земфіра Монрея змушував навіть найдосвідченіших воїнів нервувати.

Тера поспіхом проходила коридорами, даючи накази:

— Переконайтеся, що столи в їдальні накриті правильно. Винесіть той сервіз. Ні, не той, а інший! І щоб усе було ідеально, бо якщо цей візит піде не за планом…

— Ти що, їх отруїш? — почулося позаду.

Тера закотила очі. Це був Стівен, який спокійно сьорбав чай, спостерігаючи за всією цією метушнею.

— Якби могла, то вже давно, — буркнула вона і схопила одну з покоївок за руку. — Глянь, чи всі квіти в центрі столу рівно стоять.

Хегрід, який проходив повз, схопився за голову:

— Ви що, жартуєте?! Це ж не просто візит — це катастрофа! Земфір настільки вибагливий, що навіть повітря тут може виявитися “не таким” для нього!

Зуї саме проходила коридором, почувши це, і пирхнула:

— Якби ми не знали, що він наш дід, я б подумала, що він наш ворог.

Беатрис кивнула:

— Він думає, що все ще може нас переконати повернутися в Хмарне Королівство.

Вайлдфаїр, яка взагалі не розуміла, навіщо стільки метушні, відкинулася на спинку крісла:

— Ну, це очевидно. Ти ж у нас велика майбутня королева, — сказала вона, дивлячись на Беатрис.

— Ні, — різко відповіла Беатрис.

Тера зітхнула і знову звернулася до слуг:

— І ще одне! Після прибуття ніхто не дивиться на Земфіра довше ніж три секунди! Він вважає це неповагою!

Хегрід замотав головою:

— Так, панікуємо… три… два… один!

В ту ж мить з вежі загримів сигнал про прибуття гостей. Всі завмерли.

— Він тут.

Частина 2: Прибуття Земфіра та Міри

Величезний корабель з Хмарного Королівства повільно опускався біля причалу Об’єднаного Королівства. Його корпус виблискував золотом і сріблом, а хмари навколо нього ніби підлаштовувалися під велич правителя, розступаючись, щоб не закривати йому вид.

На головній палубі, з притаманною йому пафосною величчю, стояв Земфір Монрей — одягнутий у темно-синій плащ із золотими візерунками, з гордовитим поглядом і легким виразом невдоволення на обличчі.

Поруч, витончено усміхаючись, стояла Міра, його дружина. Її біла сукня легенько розвіювалась вітром, а очі виблискували теплом, повністю контрастуючи з виразом її чоловіка.

Коли корабель нарешті зупинився, Земфір не поспішав сходити на землю. Він окинув замок поглядом і зробив глибокий розчарований вдих.

— Ну і що це за… скеля з прибудовами? — пробурчав він. — Таке враження, що я приїхав не до королеви, а до бідного пастуха.

Беатрис і Зуї стояли на сходах замку, спостерігаючи за цією сценою.

— Це почалося ще до того, як він ступив на землю… — прошепотіла Зуї.

Міра перша зійшла з корабля і тепло усміхнулася:

— О, мої дівчатка! Як же я за вами скучила!

Вона міцно обійняла обох, ніби намагаючись компенсувати всі ті роки, які вони провели поза Хмарним Королівством.

Земфір теж повільно спустився по трапу, але замість привітання запустив в Беатрис погляд, який міг би розплавити метал.

— Ти ще можеш усе змінити. Зберемо речі, і я прямо зараз передам тобі трон.

Беатрис навіть не кліпнула:

— Я вже королева.

Тиша.

Земфір зітхнув, ніби почув найдурнішу річ у своєму житті, і, не сказавши більше жодного слова, пішов оглядати замок.

Хегрід, який стояв поруч, нахилився до Вайлдфаїр:

— Ну що, починається цирк?

Вайлдфаїр гмикнула:

— Та він уже в самому розпалі.

Частина 3: Перша хвиля конфліктів – Земфір і Тера

Земфір повільно крокував мармуровими коридорами Об’єднаного Королівства, оглядаючи все навколо з виразом людини, яка заблукала в нетрях цивілізації.

Міра, йдучи поруч, не втрачала усмішки, хоча явно відчувала його роздратування.

— Як тобі замок? — м’яко запитала вона, сподіваючись хоч на краплю позитиву.

— Це місце – катастрофа. — буркнув Земфір, не дивлячись на неї. — Чому тут так багато дерев’яних конструкцій? Де золото? Де велич? Це що, замок для селян?

Зуї і Беатрис переглянулися.

— Ой, як шкода, що я забула вистелити коридори золотом, — саркастично прошепотіла Беатрис.

Та Земфір її почув.

— От якраз це і є проблема, внучко! В тобі немає того аристократичного бачення, яке має бути в правителя!

Проте він не встиг продовжити, бо прямо перед ним раптово з’явилася Тера.

Тера, схрестивши руки, з легкою усмішкою спостерігала за цим всім.

— О! Сама величність Майстриня Хаосу! — голосно заявив Земфір, щоб усі почули. — Як приємно вас бачити. Ви ще нічого тут не спортили?

Усі різко замовкли.

Стівен, який проходив повз, швидко підніс чашку чаю до рота, щоб не розсміятися.

Вайлдфаїр тихенько штовхнула Хегріда ліктем:

— Тримай мене, бо я зараз впаду.

Хегрід (стиснувши губи, щоб не зареготати):

— Ні, ну це вже шикарно.

Тера спокійно дивилася на Земфіра, не змінюючи виразу обличчя.

— Ще ні. Але спеціально для вас можу почати.