Об'єднане Королівство: Битва Стихій

                                           ОБʼЄДНАНЕ КОРОЛІВСТВО:БИТВА СТИХІЙ

РОЗДІЛ 1. ТУРНІР, ЩО ЗМІНИВ УСЕ

Останній удар блискавичним серпом розітнув повітря арени. Тиша застигла — і лише через мить вибухнула шалена хвиля оплесків. Переможцем Турніру Стихій стала Дріксі, незбагненна повелителька рою. Її суперник, Лойд, спав без свідомості, а над ареною зависав рій золотистих ос.

— Це ще не кінець. Це лише початок, — прошепотіла вона, витягуючи зі схованки сувій з магічною печаттю.

Прямо перед трибунами вона активувала його. З’явився темний портал — глибокий, як безодня, — і з нього вийшли двоє: Расс, з тінню в очах, та Сіндер, в оточенні туману. Обоє виглядали виснаженими, але живими. Після довгих років у світі небуття, їхній вигляд був немов спогад, повернутий до життя.

Глядачі мовчали. А Дріксі мовила:

— Ми не повернулися за славою. Ми повернулися, бо знову насувається тьма.

Минуло кілька днів.

В покинутому храмі серед скель, покритому мохом і піском, троє — Дріксі, Расс і Сіндер — відкрили запечатану скриню. В ній сяяли три призматичні клинки. Їх енергія пульсувала, мов серце, яке щойно пробудилося.

— Це вони. Ключі до брами… — сказав Расс, клацаючи механізм у підлозі.

У центрі зали відкрився древній портал. Клинки, вбудовані в спеціальні гнізда, активували перехід до світу концентрації — стародавнього виміру, де колись дракон Рюко запечатав Трійку.

Світло спалахнуло. Повітря вигнулося хвилею сили. І… замкнені у кам’яних тілах, Рокс, Кур і Заркт відкрили очі.

— Нарешті… свобода, — прошипіла Рокс.

РОЗДІЛ 2. ФІОЛЕТОВЕ НЕБО

Перші зміни прийшли на ранок. Спочатку було відчуття тривоги. Потім — небо.

Воно стало фіолетовим, як після бурі, але замість хмар — згустки енергії, що пульсували, ніби дихали.

Жителі Об’єднаного Королівства піднімали очі — і відчували щось… неправильне.

У високих вежах замку Беатрис стояла біля вікна. Її очі, зазвичай холодно-блакитні, віддзеркалювали загрозу.

— Він прокинувся. Вони — повернулися… — прошепотіла вона, відчуваючи енергетичні зрушення.

У своїй кімнаті Расс стояв перед круглим дзеркалом із тріщинами часу. Він спостерігав, як енергія темної стихії знову пробуджується в ньому.

— Нам не впоратись самотужки, — сказав він до Сіндера. — Ми повинні звільнити тих, кого боялись…

РОЗДІЛ 3. НЕВІРНИЙ СОЮЗ

Була ніч. У центральній залі замку зібралися ті, кого ще кілька днів тому вважали ворогами.

Беатрис сиділа з високо піднятою головою. Тера схрестила руки. Вайлдфаїр мовчки палала, а Стівен крутив невидимий куб у повітрі.

— Це безумство, — сказала Зуї. — Ти хочеш, щоб ми об’єдналися з тими, хто воював проти нас?

Расс зробив крок уперед.

— Трійка — загроза мультивсесвіту. Ми не вибираємо союзників за симпатіями. Ми вибираємо їх за необхідністю.

Після довгої мовчанки Беатрис нарешті відповіла:

— Тоді слухай, Расс. Отримаєш замок, але лише до кінця загрози. Один крок ліворуч — і блискавка в спину.

— Угода, — сказав він, подаючи їй руку.

РОЗДІЛ 4. СЕКРЕТНИЙ СУВІЙ

У бібліотеці замку пахло старими пергаментами, пилом і магією.

Тера стояла на драбині, знімаючи товсту книгу з позолоченим корінцем. Стівен уже розібрав стос із сувоїв.

— Ось це! “Трактат про концентрацію”… Тут згадано про пробудження духу… — вигукнув він.

Тера поклала книжку на стіл. Її пальці торкнулись символу орла.

— Евальд. Дух, створений Рюко. Якщо ми знайдемо три алмазні камені, можемо пробудити його.

На мить усе стихло. Потім Тера додала:

— Але де вони — ці камені? І хто їх охороняє?..

Стівен усміхнувся:

— Починається новий квест.

РОЗДІЛ 5. ПЕРША ПІДКАЗКА

У нічному небі над замком промайнув потужний імпульс — світлова стріла з орлиним шлейфом.

Зуї прокинулась першою, за мить вікна відчинились самі по собі.

На головному подвір’ї вже були Тера, Беатрис, Расс і Вайлдфаїр. Усі бачили той знак.

— Це… знак Евальда. Він вказує на перше місце — Загублене Королівство, — мовив Расс.

Не гаючи часу, група з шести героїв вирушає. Стівен бере із собою захисний маяк, Зуї запас силових куль, Тера — маленьке зілля “анти-хаосу”.

— Ніхто не знає, що нас там чекає, — мовила Беатрис, сідаючи в дирижабль. — Але ми мусимо йти…

РОЗДІЛ 6. ПАСТКА ДЛЯ ГЕРОЇВ

Похмурий каньйон Загубленого Королівства розрізав землю мов рана.

Команда ступала обережно, а навколо вирували залишки стародавньої магії.

Кур, сховавшись у темряві, простягнув руку до амулета — і простір зрушився. Ілюзії обплели героїв.

— Що це…? — вигукнула Зуї. Перед нею з’явився образ її загиблої сестри.

Вайлдфаїр бачила, як замерзає її дитинство. Тера — розбитий артефакт, з якого лився чорний хаос.

Але Стівен встиг активувати маяк. Ілюзії зникли на мить — досить, щоб Беатрис вистрілила блискавкою в обличчя Кура. Той відступив.

— Ми ще не закінчили, — кинув він, зникаючи у темряві.

РОЗДІЛ 7. ДУХИ МИНУЛОГО

Шлях до першого алмазного каменя вів героїв через печери, де колись тренувався сам Рюко. Повітря дрижало, наче в самій скелі живе пам’ять. На кожному кроці герої натикались на ілюзії: роздвоєні голоси, зниклі стіни, дзеркальні копії себе.

Зейн миттєво реагував. Його крижане дихання заморожувало ілюзії, зриваючи покривало брехні.