Розділ 14. Яснобачення

ЯСНОБАЧЕННЯ

«Кожної ночі, перед тим, як заснути, уявляйте собі ідеальний завтрашній день. Ви побачите – в більшості так і буде».

Брайан Трейсі.

Опанувати свою ОЗ виявилося не так і просто. Це Марта зрозуміла ще на першому занятті.

– Ви й не сподівайтеся, що це буде легко, – говорила професорка Юлія. – Щоб навчитися керувати своєю силою, вам знадобиться багато часу…

З Мартою на профіль до професорки Юлії потрапили ще й Василина, Шевчук Алекс, Устенко Віка, Головін Єгор, Барилко Тоня, Сташевська Марія та Коваль Надія – разом усіх було дев’ятеро. Більшість Марта не дуже добре знала, адже вони були з інших груп.

У всіх здібності були пов’язані з природою, саме тому вони опинилися в одній підгрупі. На початку заняття професорка пояснила, як загальноприйнято класифікуються ОЗ. Марта багато не запам’ятала, але здається, основних груп всього 9: природні, міжпросторові, теплові, водні, мозкові, цілительські (та анти-), технологічні та здібності, що видозмінюють зовнішність. Остання група – унікальні. Сюди відносяться усі інші, які не можна класифікувати в попередні групи. Яснобачення якраз відноситься до унікальних ОЗ.

Всю пару професорка Юлія змусила сидіти усіх мочки й налагоджувати контакт з природою. Та це було важко зробити в приміщенні… Хоча й спеціально підібрали аудиторію, де було багато рослин.

– Ви не зможете користуватися своєю силою, якщо не навчитеся спілкуватися з природою, – говорила викладачка. – Зараз ваше завдання – налагодити зв’язок з навколишнім середовищем, почути природу, і тоді, можливо, вона почує вас.

– Але як ми маємо почути природу, якщо ми сидимо в приміщенні? – запитала Василина.

– Хочете вийти на вулицю? – професорка Юлія здивовано глянула на студентів. – Добре, тоді ходімо, одягайтеся…

За кілька хвилин лютий мороз огорнув усіх. Так, ось вам і природа… Холод пробирав до кісток, але Марта все намагалася зосередитися на природі.

– Ну що, намерзлися? – десь за п’ять хвилин запитала професорка Юлія. – Ходімо назад?

Усі погодилися. Було просто жахливо холодно, про який там зв’язок з природою може йти мова..?

Після профільного заняття була спеціалізація. За кілька хвилин до початку пари, Марта встигла поговорити з Лорою. Виявилося, що в її підгрупі – одинадцять чоловік, а профіль – мозковий. Тобто, там зібрані усі, чиї здібності пов’язані з кращим розвитком мозку й покращенням природних здібностей людини.

– Чим ви займалися? – запитала Марта, позіхаючи. – Ми всю пару налагоджували зв’язок з природою…

– Не хвилюйся, в мене не набагато краще. Я намагалася проникнути в підсвідомість когось із одногрупників, але в мене так нічого й не вийшло.

– Так… фантастичні здібності, виявляється, так легко не з’являються….

– Пф, аякже.

Далі весь день минув як звичайна п’ятниця. Марта пригадала, як навчатися в Коледжі, знову відчула смак втоми…

***

Марта глибоко вдихнула і вже наважилася постукати в двері, як раптом пролунав голос пані Галини:

– Марто, можеш заходити.

Дівчина дещо здивувалася, але зайшла. Пані Галина сиділа в своєму кріслі за столом і дивилася у вікно.

– Я передбачую твої дії, – відповіла жінка на німе запитання Марти. – Спочатку тобі буде трохи незвично, але потім присвоїшся. Сідай.

Марта сіла на стільчик навпроти пані Галини. Була неділя, ранок, і страшенно хотілося спати.

– Хочеш кави? – запропонувала пані Галина.

– Не відмовлюся, – Марта усміхнулася. – Але навіщо ви питали, якщо можете знати наперед мою відповідь?

– Ох, бачу, тобі ще багато вчитися… – пробурмотіла пані Галина й весело примружилася. – Але це нічого. Зараз усе поясню.

Перед Мартою з’явилася чашка з гарячою кавою.

– Моя друга здібність – телепортація предметів, – пояснила пані Галина. – Але на жаль, не людей… Так, перейдемо до справи. Яснобачення – досі найзагадковіша здібність, яка лише траплялася у людей. Багато хто вважає, що ясновидці просто віщують майбутнє, і це почасти так і є. Але не зовсім. У якійсь мірі ми самі створюємо майбутнє.

– Створюємо? Тобто?

– Наш Всесвіт – таємнича річ. Так само, як і час, простір, природа… Можливо, ми вважаємо, що ми вже опанували, що це є, але це не так. Що таке майбутнє, а що є минуле? Адже ми живемо сьогодні, і нам важко осягнути те, чого вже або ще немає…

– Може, так і є…

– Але ж фактично, ми знаємо, що це. Минуле – що відбулося, майбутнє – що має відбутися. Але що відбудеться – не знаємо.