Розділ 4. Сила волі

СИЛА ВОЛІ

«Можливо все, неможливе просто потребує більше часу».

Ден Браун.

Повітря було свіжим, насичене лісним ароматом. Група «В» зібралася на спортивному майданчику, всі чекали, коли прийде вчитель. Фізкультура була першою парою, і вона мала минати разом з групою «С».

Було трохи прохолодно. Марта накинула на себе легеньку спортивку, щоб не змерзнути. Це був початок вересня, тож за день має потеплішати, але зранку все ж було досить прохолодно... Ще й сонце сховалося за хмари.

За хвилин зо п’ять неподалік з'явився силует людини. Це була дівчина невисокого зросту, худенька й маленька. Світле русяве волосся було зібране у високий хвіст. Дівчина підійшла до групи. Зблизька було видно, що попри свою «невеличкість» дівчина мала добре натреновані м'язи рук ти ніг.

– Доброго ранку, – привіталася дівчина. – Мене звати професорка Тасія, я у вас вестиму фізкультуру.

У декого аж щелепи повідпадали. Професорка скоріше походила на студентку і навіть чудово вписувалася в їхню групу. Скільки їй взагалі років?

– А тепер стаємо колом, обличчям одне до одного. І робимо розминку.

Студенти послухалися.

– Що ж ви так в'яло рухається? – насмішкувато вигукнула професорка. –Давайте, в темпі!

Марта хотіла спати. Ранок, як-не-як... І не одна вона так почувалася. Дві групи повільно попленталися й стали колом. Чесно кажучи, це було зовсім не коло, а фігура незрозумілої форми…

– Боже, і це ви колом назвати хочете? – скептично глянула на студентів професорка Тасія. – Ви що, дошкільнята? Колом стати не можете?

Незадоволені сонні студенти щось забурчали.

– Відставити розмови! — гукнула професорка. – Всі мовчки роблять розминку, я проводжу перекличку.

Всі були присутні. Марта мовчки робила розминку, розглядаючи однокурсників, і намагалася відрізнити своїх одногрупників від студентів групи «С».

– Величко, не халтурити! Якщо вже робити розминку, то якісно! Як ви потім займатися будете, якщо добре не розігрієтеся?

За п'ять хвилин професорка завершила розминку.

– Тепер побігли. Чотири кола, хлопці – п'ять. Вперед!

Студенти не одразу роздуплилися, що їм робити.

– Давайте, вперед! – повторила професорка Тасія. – Дівчата, чотири кола, бігом!

– Це навколо всього майданчику? – перепитала Лора.

– Звісно ж!

Марта глянула на майданчик. Він був просто величезним! Студенти важко застогнали. Пробігти аж чотири кола...

– Це ж нереально... – пробурмотіла Марта.

– Ні, це реально, – заперечила професорка, що раптом опинилася поряд. – Просто дуже важко. Не існує неможливого.

Марта стиснула губи. Схожу фразу вона вже чула від пані Аліси. Зітхнувши, Марта побігла разом з іншими дівчатами.

До кінця пари всі були вкрай втомлені й виснажені. Хотілося просто піти додому, лягти в ліжко і спати, спати, спати...

– А це всього лише другий день навчання... – пробурмотіла Марта.

Одногрупники були вкрай невдоволені. Яка там вольова підготовка після такої фізкультури..? Треба мати гарну силу волі, щоб зараз піти на цей урок.

Друга пара відбувалася в другій аудиторії. Там на групу «В» вже чекав професор Нік: високий, злегка усміхнений. Світло-каштанове волосся мало відтінок рудизни, професор акуратно зализав його. Студенти обережно заходили, сідали. Біля Марти знову опинилися Василина й Анжеліка, з іншого боку — Левик та Ратмир.

Професор виглядав непогано... Марта не могла зрозуміти, чому Лора прозвала його садистом. Викладач стояв за кафедрою і чекав, коли всі зберуться. Коли вже всі студенти були на місці, професор Нік запитав:

– Сьогодні хтось відсутній?

Пролунав заперечливий галас. Професор поморщився й мовив:

– Хто староста?

Василина підвела руку.

– Я. Швець Василина.

– Будь ласка, скажи мені, чи є сьогодні відсутні.

– Ні, немає.

– Дякую. Що ж, тоді почнемо наш урок. Думаю, ви вже знаєте, що моя мета – витренувати у вас силу волі. Для людей це вкрай важливо – мати силу волі. Багато хто її не тренує, або ж взагалі її немає, а це дуже і дуже погано. Люди навіть не здогадуються, наскільки їхнє життя полегшало, якби вони мали силу волі... Ми можемо досягнути всього, що захочемо, просто для цього нам потрібно змусити себе, чого багато хто не спроможний зробити. Ось ви, можете навести приклад, що людина може досягти, просто маючи добре натреновану силу волі?

Якусь мить панувала мовчанка. Потім хтось з дівчат вигукнув:

– Схуднути!

– Добре, – професор посміхнувся. – А ще?

– Назбирати грошей на щось...

– Вести здоровий спосіб життя!

– Жити щасливо!