Епілог

Усе налагодилося. Усе роз’яснилося.

Лора переповіла подругам свою розмову з батьком. Розповіла про світ Долі та Верховних. І про інші світи, хоча дещо з цієї інформації Марта й Лілі по трохи знали. Але тепер уже все стало на свої місця.

А потім Лілі знайшла на своєму підвіконні записку та пакуночок. Не поспішаючи розпаковувати невеличку коробку, перев’язану небесно-блакитною стрічкою, вона пробіглася очима по записці.

«Можливо, після того, як ти побувала на межі, дещо таки зміниться. І якщо ти читаєш цей лист, то це вже тому підтвердження…

Пише тобі твоя мати. Вважай це листом з «того світу». Я дуже рада, що з тобою та твоїми друзями усе добре. Але тепер ти бачитимеш те, що доступне людям, і те, що доступне примарам. Якщо напружиш погляд, побачиш енергетичні клубки – душі загиблих. Можливо, з першого разу й не вийде…

Марру знову запечатали Верховні, тож тепер ви в безпеці. Думаю, люди Долі вам уже все розповіли, вірно? Вони навідувалися і до нас, просили пробачення, що потривожили наш вічно покійний світ. І дали дозвіл передати тобі дещо.

Куб світів – це річ, що належить примарам. Але ти у нас тепер наполовину примара і наполовину жива людина. Тож він повинен підкоритися і тобі. Ця річ стане цікавою тобі й твоїм друзям. Куб дозволяє вільно пересуватися між світами – потрібно лиш спрямувати енергію на потрібну грань. Ви зможете потрапити в інший простір, пізнати більше таємниць нашого Всесвіту. Але попрошу тебе бути обережною…

Я навідуватимусь до вас, іноді ти навіть зможеш мене побачити. Передавай привіт Максу. Я завжди буду поруч з вами…

Ваша матуся,

Сніжанна».

– Лілі… ти бачиш, що тут написано? – Марта здивовано втупилася у порожній листок.

– Так. Якась примарна сутність у мені таки залишилася… я ж побувала на межі.

– Та ми всі тут побували на межі, – пирхнула Лора. – На межі зриву.

Лілі усміхнулася. Після всього пережитого… так, тут важко було не втратити самовладання.

Блакитна стрічечка піддалася й легко звільнила коробочку. Лілі обережно дістала з нього кришталево прозорий куб із позначеними на ньому цікавими символами на кожній грані.

– Це – куб світів, – заворожено промовила Лілі. – Він дозволяє без перешкод переміщатися між світами…

Лора захоплено підхопилася з місця. Кришталевий кубик приваблював її погляд, розпалював цікавість…

– Лоро, по твоєму погляду все зрозуміло, про що ти думаєш, – пирхнула Марта. – Але не можна ось так з ходу вирушати у подорож світами.

– Згодна, – усміхнулася Лілі й поклала його назад у коробочку. – У нас іще дослідження тут не завершилося, пам’ятаєте? І прибувши додому, нам потрібно буде усе розповісти старшим…

– А головне – не забуть усе своєму братику розповісти, – вишкірилася Марта. – Він терпіти не може, коли від нього щось приховують…

– А хто таке зможе стерпіти? – щиро здивувалася Лора. – Так, зараз я напишу усім повідомлення… зустрінемося у бібліотеці і все їм розповімо, згода?

– Це буде довга розповідь…

Кінець.

Дорогі мої читачі!

Дякую вам, що дійшли до кінця четвертої частини... якщо чесно, для мене вона була досить важкою, натхнення то з'являлося, то зникало, під час написання виникало багато інших справ... але, то таке)) Все ж таки, я її закінчила.

Буду дуже рада, якщо поділитеся враженнями у коментарях ✨
Наступна частина з'явиться не скоро - попереджаю тут і одразу, але вона вже буде завершальною))) Крім того, я писатиму ще кілька інших цікавих історій, які вам також мають сподобатися, тому ласкаво прошу на мою сторінку <3

До нових зустрічей! (≧∇≦)ﾉ