КОЛИ НЕ БУДЕ ПІЗНО…
«Хороші часи сьогодні — сумні думки завтра».
Боб Марлі
Була глибока ніч, коли Макс прокинувся від чиїхось тихих кроків у вітальні. Ледь чутні кроки, а він прокинувся від такого тихого звуку… Усі сусіди спокійно посопували носами й бачили десятий сон.
Заснути знову Макс ніяк не міг. У горлі пересохло.
Обережно прочинивши двері кімнати, він увійшов у вітальню. І одразу ж наступив на обгортку від якогось батончика – у глухій тиші пронеслося гучне «кре-ек». Макс завмер.
Із кухні дрібними кроками вибігла Лілі – уся бліда й розпатлана.
– Ти чого не спиш? – прошепотіла вона.
– Це у тебе треба було спитати… взагалі, я через тебе прокинувся.
– Пробач, що розбудила. Я намагалася тихо… на відміну від тебе, – вона скептично глянула на обгортку під моїми ногами.
Який ідіот залишив це на підлозі? Макс зітхнув і відправив обгортку до смітника.
– То що? Чому ходиш тут серед ночі? – він обернувся до сестри.
Та відповіла не одразу. Зараз вона виглядала й поводилася зовсім не так, як удень. Вона була заспана і… стривожена? Чи чимось спантеличена? Її біляве волосся хоч і було розпатлане, але зберегло ідеальний рівний проділ посередині. Це було природнім, передалося від матері. Вона також була такою ж білявою, блакитноокою… чим старшою ставала Лілі, тим більше вона ставала схожою на свою маму.
– Не дивися на мене так, – промовила дівчина, ховаючи погляд.
– Як – так? – Макс зацікавлено примружився.
– Сам розумієш. Мені весь час здається, що ти намагаєшся вбачити у мені… матір.
Макс не стримався й пирснув зо сміху.
– Лілі, я й так її в тобі бачу, – промовив він, щиро усміхаючись. – Точною її копією стаєш.
– Ні… я зовсім на неї не схожа.
Ці слова пролунали з її вуст якось сумно.
– Її найбільше нагадуєш ти, – Лілі нарешті підвела погляд. – Такий же добрий, м’який характер… іноді навіть ті ж самі слова. І дії. Спостерігаючи за тобою, я завжди думаю, що саме так би вчинила мама… ось.
– Думаю, ти перебільшуєш. Можливо, через її втрату ти все більше і більше знаходиш її в мені…
– Так само, як і ти в мені.
Макс лагідно усміхнувся й поклав руку сестрі на плече.
– Можливо. І саме тому ти так намагаєшся мене вберегти від усього?
– Вберегти? Так…
– Лілі. Не треба.
– Чому?.. Ти мій єдиний-єдиний брат… якщо я втрачу ще й тебе, якщо і тебе не буде поряд… хто ж тоді мені допоможе?
Макс зітхнув. Лілі була занепокоєна. Увесь цей час.
– Тобі наснився страшний сон?
Дівчина похитала головою.
– Ні… я не могла заснути.
– Увесь час. Що ж ти робила?
– Думала… одна думка усе не дає мені покою. Хоча, ні. Таких думок безліч. Від них я не можу стулити повік. Увесь час боюся…
– Чого? Чого ти боїшся?
– Втратити. Боюся знову тебе втратити… і тепер назавжди.
Макс подумав, що це сталося після експедиції на острів. Тоді він не одного разу втратив у халепу.
– Пробач, якщо змушував тебе не раз за себе так хвилюватися, – мовив він і пригорнув Лілі до себе. – Але надалі прошу… не приймай рішення за мене, які на твою думку будуть кращими.
– Що?
– Я ціную твою переживання і тому обіцяю – буду обережним.
Лілі залишилася стояти сама посеред вітальні. Геть розгублена.
Десь із-за хмар визирнув сріблястий місяць і, зазирнувши до вікна, наповнив її містичними барвами. Лілі прибрала з обличчя пасмо білявого волосся. У цій аурі вона виглядала мов справжній привид – уся біла, у нічній сорочці того ж кольору, розпатлана… та ще й блідувата шкіра сюди чудово вписувалася.
Все ж, вона була дуже схожою на маму, подумав Макс, уже засинаючи у своєму ліжку.
***
У бібліотеці сиділо троє – Марта, Лора і Павлик. Останній вмить підскочив з місця, глянувши на годинник.
– Про тренування забув, – пробурмотів він, починаючи поспішно складати свої речі. – Треба бігти.
– Удачі, – ліниво протягнула Лора і з шелестом перегорнула сторінку.
Павлик належав до Жовтої команди, як і Марта колись. Але вона покинула тренування, хоча Левик просив її залишитися. Тепер він став капітаном команди, адже Сем випустився. Та Марта не могла там залишатися… принаймні тому, що довелося б ще довше терпіти косі погляди Лілі. Навряд чи вони тепер добре співпрацювали б у команді.
Інші там залишилися. І навіть Іра перейшла до Жовтої команди, хоча раніше належала до суперників. Мабуть, це через її теперішні тісні зв’язки з Ратмиром. Вона наразі добре вписалася до компанії…