Розділ 18. Пропозиція

ПРОПОЗИЦІЯ

«Життя – прекрасний сон. Потрібно тільки зрозуміти це».

Байрон Кейті

– Всього екзаменів буде чотири, – говорила пані Аліса, повільно розходжуючи по аудиторії. – Перший – це звичайнісінькі тести-опитувальники, які потім проаналізують психологи і складуть про кожного окрему сторінку з вашими інтересами, психологічними даними, рисами характеру тощо. Другий – це екзамен на практику ОЗ. Тут ви маєте показати, наскільки вправно володієте свою здібністю. Як на мене, тут нічого складного. Наступний екзамен – математика, але більше це буде тест на логіку. Повірте, деякі спеціальності роблять на цьому великий акцент. І ще один не менш важливий екзамен – англійська мова. Для багатьох роботодавців це важливий момент, адже у майбутньому вам доведеться співпрацювати з іноземними кампаніями. Тож прошу вас віднестися до цього екзамену серйозно.

Що ж, доволі не погано. Якщо не враховувати, що екзамен післязавтра, а всі деталі повідомили лиш сьогодні. Це вельми бентежило студентів… Марту особливо лякав другий екзамен – практика ОЗ. Хто знає, які саме там завдання будуть… Макс казав, що кожного року різні, тож розпитувати у старшокурсників – марна справа. А ось за англійську мову Марта зовсім не хвилювалася, адже після поїздки в Лондон вона досить гарно нею володіла.

– Тепер я роздам вам буклети з переліком орієнтовних професій, – пані Аліса поклала кожному на парту листівку. – Ви можете з ними ознайомитися, щоб знати, на що варто орієнтуватися. Можливо, після екзамену вам роботу пропонуватиме не одна кампанія, тож у вас залишиться право вибору. Ще є час на роздуми…

Авжеж! Це скільки днів? Такими новинами учні були не надто задоволеними, в тому числі і Марта, і Лілі, і Левик, і… загалом, майже усі. Лиш Лора здавалася більш-менш спокійною.

– Та хто знає, що у неї на думці, – мовила Марті Лілі. – Вона або дуже хвилюється, та боїться показати, або впевнена, що все знає, адже вона старанно вчиться.

Та Марті здавалося, що щось середнє. Якщо за два роки вона непогано вивчила дівчину… Зараз Лора уважно вивчала буклет. Дівчата утрьох вмостилися на лавці на алеї. Дерева вже пускали зеленаві бруньки, деякі вже добре розкрилися. Неподалік цвіли яблуні і вишні… Марта намагалася заспокоїти себе, насолоджуючись природою, та Лілі не давала цього зробити своїми постійними нервовими балачками.

– І яку ж професію плануєте обрати? – вона скептично глянула на буклет. – Їх тут багатенько… Лоро, тобі вже щось припало до душі?

У відповідь – мовчання. Лора все ще уважно читала листівку і, здається, навіть не почула подругу. Лілі надула губки і звернулася до Марти:

– А ти?

– Навіть не знаю… – пробурмотіла Марта. – Куди мені зі своїм хлорокінезом? В оранжерею? Чи в ботанічний сад? О, дивися, тут навіть є подібні професії… догляд за рослинами.

– Ти не забувай, що у тебе ще й дар яснобачення, – нагадала Лілі. – Ти дивися, бо відчуваю, багато роботодавців захочуть ясновидицю до себе з кампанію…

– Куди ж це, цікаво? – Марта вигнула брову. – У синоптики? Робити прогноз погоди?

Лілі пирснула зі сміху, Марта також розсміялася.

– Ну а що? – весело стиснула плечима Лілі. – Будеш приносити користь людям. До речі, знати яка буде незабаром погода – досить таки корисно. А тим паче, якщо ці передбачення буде робити ясновидиця…

– Прогноз погоди від ясновидиці Марти Гаврилюк! – жартома вигукнула дівчина. – А що, непогано звучить.

– Можемо самі заснувати компанію, – Лілі захихотіла.

– А ти куди хочеш зі своїм телекінезом? Вантажником?

– Не дочекаєшся, – Лілі засміялася.

– А ким? Фокусником?

Дівчата знову розреготалися. Лора так і сиділа мовчки, вивчаючи буклет, не подаючи ніякої реакції ні на слова, ні на регіт подруг. Коли дівчата заспокоїлися і знову прийнялися вивчати листівки, Лора нарешті підвела погляд і мовила:

– Думаю, я вирішила.

Лілі та Марта зміряли її здивованим поглядом. Лора усміхнулася й рішуче сказала:

– Я б хотіла бути дослідником. В експедиціях.

– Що? – не зрозуміла Марта, а Лілі лише мовчки вигнула брову. – Тут таке є?

– Якби ти уважно читала, то побачила б, – пирхнула Лора. – А то лиш дурників грали…

– Чому ти саме це обрала? – поцікавилася Марта.

– Хочу займатися чимось подібним, як мій прадід. Так, я хочу знати більше… дізнатися про те, що ж досліджував мій прадід.

– Так, у тебе є мотиви… – погодилася Лілі.

У Лори є мета – це чудово. Але що ж робити Марті? Вона не замислювалася про те, ким же вона буде у майбутньому, маючи ОЗ. Вибирати за інтересами? Так, Марті подобається природа, рослини… то що, справді йти в ботанічний сад чи теплицю?

Можливо, варто більш детально вивчити буклети з професіями. А час покаже, ким їй доведеться стати. Все ще залежить від того, хто запропонує їй роботу…

***

Щоб студенти надмірно не хвилювалися через майбутні екзамени, що будуть уже завтра (!), на уроці профілю вирішили провести тренування. Усіх учнів зібрали разом у спортзалі для проведення попереднього екзамену. Ініціатором був професор Нік, тому він усе це організовував. Усі три групи вишикували по залу в шаховому порядку, а сам викладач заліз на «козла», щоб споглядати за всіма. Хоча, він міг спостерігати й без цього, лиш користуючись своєю ОЗ… та на його думку так було цікавіше.