30

Цього разу будинок зустрів Дженну тишею і... Смачним запахом їжі. Пройшовши до вітальні, вона швидко оглянула порожній простір, дивуючись цьому, адже навіть телевізор, за яким любив відпочивати її батько, зараз мовчав, а газета, яку він любить залишати розгорнутою на столику, була акуратно відкладена вбік.

Дженна вирішила покликати його, але в останній момент передумала, згадавши, що він, напевно, відпочиває після нічної зміни. Востаннє вона була вдома майже тиждень тому і це лише тому, що їй знадобилися її конспекти. Звичайно, вони з батьком зідзвонювалися, але зараз, на свій сором, її думки були далеко від цього.  

Щоки Дженни досі горіли і шкіра поколювала від поцілунків Алана. Можливо, причина тому легка щетина, яка завжди проступала на його обличчі до ранку і яка так їй подобалася. А можливо, її дурне серце, що зрадницьки розтануло під наполегливими губами та солодкими обіцянками на вухо.

Алан відпустив її тільки тоді, коли її губи вже оніміли від довгих поцілунків, і то тільки тому, що з вітальні захникав Леон, перериваючи батьків. Щойно вирвавшись з будинку Алана, Дженна навіть не зазирнула у дзеркало, бо не була готова до того, що там побачить. Вона була впевнена, що її губи виглядали опухлими, палаючі щоки червоними, а очі затягнуті серпанком.

Сьогодні її життя буквально перевернулося на сто вісімдесят градусів. Вона досі не вірила, що це справді відбулося.

Плавно повернувшись думками в даний час, Дженна попрямувала на кухню, вирішивши задовольнити свою цікавість, яка підживлювалася все більш вираженим запахом, що йшов звідти.

Перше, що її зустріло – ідеальний порядок. На плиті стояла заповнена сковорідка під кришкою, поряд каструля, а від духовки йшло тепле повітря, говорячи їй про те, що нею нещодавно користувалися.

Відкривши її, Дженна відчула тепло і побачила там овочеву запіканку. Здивовано вигнувши брову, вона закрила її та обвела зацікавленим поглядом кухню. На цьому вона не зупинилася, - відкривши холодильник, Дженна побіжно пройшлася по ньому, відзначивши наявність нових продуктів і страв, а потім знову повернулася до плити. Піднявши кришку з каструлі, вона відчула приємний запах спецій.

- Дочко, це ти? - з коридору почулися човгаючі кроки.

Дженна обернулася, коли на порозі з'явився сонний батько.

- Я звичайно, хто ж ще? - усміхнулася вона. 

Повернувшись назад, вона опустила кришку на каструлю і підняла іншу зі сковорідки. Там виявилася паста у томатному соусі з м'ясними кульками.

Від подиву Дженна вигнула брову.

- Коли це ти навчився так готувати?

- Та не я це, - трохи втомлено кинув чоловік. - Сусідка наша.

Обидві брови Дженни злетіли вгору, і чоловік цокнув.

- Пам'ятаєш, я їй допомагав з будинком? Ну, посунув трохи меблі, перевірив кран, та прибив кілька полиць, - він розвів руки в сторони. - Ось, вирішила віддячити.

- Цілою каструлею супу, овочевою запіканкою, італійською пастою з м'ясом та декількома видами десертів у холодильнику?

- Ну, а що, - спокійно відповів чоловік. - Ти ж знаєш, я не дуже люблю готувати, особливо для себе. А так, погляди, й на цілий тиждень вистачить.

Замовчавши, чоловік пройшовся по ній уважним поглядом і, не давши Дженні як слід увібрати почуте, знову заговорив, раптово змінивши траєкторію розмови.

- Ти якась інша, - недовірливо зауважив чоловік. - Світишся вся, щічки рум'яні, - він примружився, розтягнувши губи в тямущій усмішці. - Все ж таки вирішила дати шанс своєму Дон Жуану?

– Ну тату! - відчуваючи, що червоніє, вигукнула дівчина. - Досить вже називати Алана Дон Жуаном, - пробурмотіла Дженна, хоча насправді вона хотіла заперечити зовсім не з цього приводу.

- Гаразд, - зітхнув чоловік. - Але якщо дізнаюся, що ти плачеш через нього, голову відкручу.

Дженна широко посміхнулася і підійшла до нього.

- Тату, - простягла вона, обіймаючи його плечі і цілуючи в щоку. Щаслива дівчача посмішка розпирала її зсередини і в животі пурхали метелики, але вона нічого не могла з цим вдіяти, знаючи, що мабуть виглядає безглуздо в очах батька. - Ти такий у мене дбайливий.

Збоку почулося невдоволене зітхання.

- Мабуть, не настільки, раз допустив, щоб моя дочка тікала до клубів потай від батька.

Дженна різко відсахнулася, обдарувавши його примруженим поглядом. Єдиний раз, коли вона на таке наважилась, закінчився двома полосками на тесті та її розбитим серцем.

- Я думала, ти казав, що шалено любиш свого онука? - недовірливо сказала вона.

- Звичайно, люблю, - твердо промовив чоловік. - Навіть не знаю, кого з вас двох більше. Леон єдина причина, через яку я не відкрутив голову твоєму Дон... Алану, - швидко виправився він.

Дженна засміялася і ще раз поцілувала батька в щоку.

- Гаразд, я побігла збирати речі.

Чоловік з вираженим запитанням підняв брови, і Дженні на мить здалося, ніби вона зараз на іспиті, а перед нею - викладач.

- Я залишуся в Алана ще на тиждень, - пискнула вона, червоніючи, раптово відчувши себе школяркою, яку застукали з хлопцем.

Але замість повчань, які б мали послідувати в такій ситуації, чоловік протяжно видихнув і спантеличено потер потилицю п'ятірнею.

- Швидко ви, - промовив він.

- Тату! - Вигукнула Дженна. - Ну годі вже підбурювати мене, - надулася вона.

Чоловік м'яко з неї посміявся, доводячи її думку.

- Гаразд, біжи вже, - пом'якшився він. Дженна вирішила не зволікати і, обдарувавши батька ще декількома швидкими поцілунками в щоку, попрямувала до виходу.

- Дочко, - покликав її батько, тільки-но вона дісталася порога.

– Що?

- Ти це... - з напускною розгубленістю почав батько, уникаючи її погляду, перш ніж подивитися на неї прямо. - Збери вже пристойну валізу, ніж десять разів по дві дрібнички перевозити.

Дженна кілька секунд мовчала, а потім видала обурений звук, коли до неї дійшло, що батько знову її підбурює. Чоловік розсміявся і як тільки вона збиралася обуритися вголос, одразу перервався, стираючи веселощі.