Глава 11.

Віка ніколи не любила понеділки. Після вихідних було особливо важко рано прокидатися зранку. А цієї ночі вона ще й майже не спала. Думки про Андрія та неймовірно ніжне побачення, яке він влаштував для неї не давали дівчині спокою. Вона постійно згадувала його дотики та пристрасні поцілунки, від яких все тіло починало тремтіти в солодкому передчутті.

Більшість одягу так і залишалася не розпакованою, тому збираючись на роботу Віка мусила обирати з того, що встигла дістати з коробок напередодні. На вулиці було сонячно, але спеки не прогнозували. Віка вирішила одягнути світло-блакитний костюм з вузьких штанів та короткого приталеного жакета, під яким ховався простий білий топ. Завершивши наносити макіяж, дівчина підняла волосся та зібрала його на потилиці у просту, елегантну зачіску.

Погодувавши кошеня, яке вже повністю освоїлося в новому помешканні та всю ніч спало в її ліжку, Віка вийшла з квартири та замкнула двері. І навіть не встигла озирнутися, як її огорнули ззаду чоловічі руки, лагідно притискаючи до міцних грудей.

— Привіт, сусідко! — почула вона біля свого вуха шепіт Андрія.

— Привіт… сусіде!

Дівчині миттєво перехопило подих у його обіймах, а серце почало вибивати свій особливий шалений ритм. Одним швидким рухом Андрій розвернув Віку до себе обличчям та пристрасно припав губами до її губ. Однією рукою він міцно обіймав Віку, а іншою лагідно пестив її обличчя, поступово спускаючись на шию. Дівчина відчула, що у неї підкошуються ноги. Мабуть, вона б не змогла самостійно залишатися у вертикальному положенні, але Андрій міцно тримав її у своїх обіймах, а його дихання ставало все гарячішим. Віка солодко зітхнула, коли пальці чоловіка легенько ковзнули по її оголеній шкірі, прямуючи від шиї до зони декольте.

— Неймовірно гарна та спокуслива, — прошепотів Андрій, відсторонившись від її губ та вдивляючись в обличчя дівчини своїми сірими очима. — Ти в агенцію?

— Т-так, — Віка все ще не могла отямитися від цього шаленого поцілунку, але помітила, що Андрій був у спортивних штанах та футболці. — А ти куди?

— Йду на пробіжку в парк, що поруч із будинком. Як спалося на новому місці?

— Ем… Непогано, — Віка не стала розповідати, що всю ніч крутилася в ліжку, згадуючи їхнє побачення. — А тобі як спалося?

— Зовсім не спалося, — засміявся Андрій, провівши вказівним пальцем по її щоці. — Важкувато заснути, коли знаєш, що у квартирі прямо під тобою лежить неймовірно гарна та чуттєва дівчина. Тендітна, ніжна і зовсім сама в нічній темряві.

— Ти всю ніч про це думав?

— Так… І не лише про це, — Андрій хитро посміхнувся, міцніше притискаючи дівчину до себе.

— Припини мене бентежити! — Віка почервоніла, повільно звільнившись з його обіймів. — Я була не сама. Ти ж подарував мені кота, забув?

— Кота не рахуємо. Ти ще не дала йому ім’я?

— Не було часу над цим подумати, — Віка натиснула на кнопку ліфта. — Можливо, поміркую над іменем для кота сьогодні ввечері.

— Е ні, сусідко! — Андрій знову пригорнув дівчину до себе. — Сьогодні ввечері ти моя! Як щодо вечері?

— Спокуслива пропозиція! — поруч відчинилися двері ліфта, Віка впевнено увійшла до кабіни, затягуючи Андрія за собою та натиснувши кнопку першого поверху. — Знову підемо в ресторан?

— Можна в ресторан, — кабіна рушила вниз, а Андрій нахилився до шиї дівчини, починаючи вкривати її ніжними поцілунками. — Або ж я можу сам щось приготувати та запросити тебе до себе в гості. Ти любиш італійську кухню?

— Обожнюю! — Віка заплющила очі від насолоди.

— От і домовилися! — Андрій відсторонився від дівчини, знову зустрічаючись із нею поглядом. — Гарна зачіска, Віко! Дозволяє цілувати твою тендітну шийку! Ввечері обов’язково продовжу це робити!

Кабіна ліфта зупинилася на першому поверсі. Андрій впевнено взяв дівчину за руку та повів до виходу з будівлі. Віка відчувала, що її обличчя палає від слів та поцілунків цього чоловіка. І не лише обличчя. Внизу живота наростало приємне хвилювання і дівчина подумала, що сьогодні ввечері все навряд чи скінчиться лише вечерею. Андрій довів її до машини та знову обійняв.

— Хотів би пообідати з тобою, але маю декілька справ, — промовив він.

— У мене теж планується активний день, — посміхнулася Віка. — До вечора?

— До вечора, моя елегантна спокусниця!

Андрій ще раз ніжно поцілував її та відчинив перед дівчиною передні дверцята, допомагаючи сісти за кермо. Виїжджаючи з парковки, Віка бачила, що він провів її поглядом, а потім рушив у бік парку. І як їй тепер дочекатися вечора?

Понеділок завжди був активним днем в агенції, тому після приїзду в офіс Віка не мала часу мріяти про Андрія. Сьогодні у неї було декілька зустрічей з постійними замовниками та одна нова клієнтка, яка хотіла замовити сайт для свого фітнес-центру. Клієнтку звали Катерина Леонідівна і зустріч із нею була запланована на другу половину дня. Віка завжди трохи хвилювалася, зустрічаючи у своїй агенції нового клієнта. Ніколи не знаєш, що це буде за людина, а отже треба бути максимально зібраною.

Катерина Леонідівна прибула на заплановану зустріч із запізненням аж у пів години. Віка вже майже вирішила, що ця особа взагалі передумала замовляти у неї сайт, але забула скасувати зустріч. Коли секретарка Ліза ввічливо доповіла про приїзд Катерини Леонідівни, Віка особисто відчинила двері свого невеличкого кабінету, зустрічаючи гостю.