Глава 3.

Віка уважно дивилася на своє зображення в дзеркалі. Темно-синя сукня гарно сіла по фігурі, спокусливо підкреслюючи всі вигини тіла та відкриваючи стрункі ноги. Легкий вечірній макіяж зробив ще виразнішими карі очі та правильні риси обличчя дівчини. Розкішне темно-каштанове волосся Віки залишалося розпущеним, але Даша накрутила його гарними великими локонами. Тепер із дзеркала на Віку дивилася дуже приваблива жінка. От тільки в очах зачаївся сум, який не сховаєш стильним одягом та косметикою.

— Ось так значно краще! — вигукнула Даша, поправляючи бретельку своєї блискучої сріблястої сукні. — Віко, ти справжня красуня!

— Погоджуюсь! — посміхнулася Ліля, чорне вбрання якої вдало гармоніювало з її темним волоссям та очима. — Ходімо! Макс вже приїхав.

Дівчата замкнули квартиру та спустилися на вулицю. Біля будинку вже стояв чорний автомобіль бізнес-класу, з якого одразу вийшов симпатичний молодий чоловік у джинсах та чорній сорочці. Його світло-карі очі привітно оглянули Дашу та Віку, а потім з ніжністю зупинилися на обличчі Лілі.

— Привіт, Макс! — посміхнулася Віка.

— Привіт! — Макс лагідно доторкнувся губами до губ Лілі, а потім по черзі обійняв Дашу та Віку. — Дівчата, ви маєте приголомшливий вигляд!

— Дякую, що погодився піти з нами, — Ліля пригорнулася до Макса, обвиваючи його руками навколо шиї.

— Хіба ж я міг відпустити таких красунь самих у нічний клуб? — посміхнувся Макс, притискаючи дівчину до себе та відчиняючи задні дверцята авто перед Дашею і Вікою. — Транспорт подано, дівчата! Прошу!

Віка подумала, що Макс є одним з небагатьох представників касти нормальних чоловіків. Вони з Лілею зустрічалися вже понад рік та дивовижним чином доповнювали одне одного. Макс був замісником керівника логістичної компанії та одного дня зайшов пообідати в те ж саме кафе, де зазвичай обідала Ліля. А дівчина невдало перечепилася об щось ногою, коли проходила повз його столик. Того разу Макс упіймав її у свої обійми, врятувавши від падіння і відтоді вже не відпускав. Віка бачила, яким щастям сяяли очі Лілі поруч із Максом і щиро раділа за подругу.

Зупинивши машину поруч із будівлею нічного клубу «Euforia», Макс допоміг дівчатам вийти на вулицю та взяв Лілю за руку. Вони рушили до входу. Всередині клуб здавався навіть більшим, ніж зовні. Заклад мав три поверхи, що поєднувалися численними сходами, а основну частину першого поверху займав величезний танцмайданчик. Навколо лунала гучна музика та було багато людей. Вони сміялися, танцювали, пили коктейлі та раділи життю у м’якій напівтемряві, що підсвічувалася яскравими спалахами стробоскопів. Віка раптом відчула себе тут зайвою, бо її внутрішній стан аж ніяк не відповідав цій веселій атмосфері. І навіщо Даша з Лілею взагалі витягли її сьогодні з дому?

— Ну що, дівчата? По коктейлю? — запитав Макс, посадивши подруг на канапу, що півколом оточувала невеликий столик.

— Ні-ні-ні! — рішуче похитала головою Ліля, а потім звернулася до офіціантки, що вже підійшла до них. — У нас сьогодні особливе свято, тому шампанського!

Офіціантка швидко принесла шампанське. Ліля запропонувала випити його та йти танцювати. Після двох великих келихів бурштинового напою з невагомими бульбашками тіло Віки враз стало набагато легшим. Дівчина відчувала, як сумні думки швидко відходять на другий план та помітила, що тепер їй дійсно хочеться танцювати. Опинившись на танцмайданчику разом із Дашею, Лілею та Максом, Віка почала рухатися в такт музиці. Ліля мала рацію, коли казала, що це найкращий клуб у місті. Гучна музика тут не давила на вуха, а неначе огортала тіло приємним шлейфом, змушуючи забути про всі турботи. А на величезному танцмайданчику було цілком достатньо місця для всіх. Віка відпустила себе та свої емоції, віддаючись танцю. Здавалося, що її серце б’ється в одному ритмі із запальною мелодією, яка пробуджувала глибоко всередині справжню ейфорію. Схоже, що атмосфера цього клубу повністю відповідає його гарній італійській назві. Віка з подивом помітила, що тут вона дійсно почувається набагато краще. Дівчата мають рацію! Вона молода, успішна та приваблива. Життя налагодиться! 

Через деякий час вся компанія повернулася за столик, щоб трохи відпочити. Невгамовна Ліля замовила ще шампанського. Після третього келиха Віка відчула себе майже щасливою. Чудовий вечір влаштували їй подруги! Треба допивати шампанське та знову йти танцювати! Проте Віка відчула, що їй потрібно в туалет. Залишивши друзів за столиком, дівчина рушила в дамську кімнату. Швидко зробивши те, для чого прийшла, Віка вимила руки та уважно поглянула на себе у велике дзеркало, що розташовувалося над умивальником. Усміхнена та дуже гарненька, навіть сум в очах майже зник. Мабуть, треба частіше бувати в цьому клубі, щоб підтримувати в собі цей приємний стан ейфорії. Повернувшись за столик, Віка побачила там лише Лілю та Макса.

— А де Даша? — запитала в них дівчина.

— Її запросив на танець якийсь красунчик, — промовила Ліля, прислухаючись до музики. — Оу, моя улюблена повільна пісня!

— То чому ви з Максом досі тут? Йдіть танцювати! — посміхнулася Віка друзям.

— Давай з нами! — запропонувала Ліля.

— Ага! Це ж повільна пісня! — заперечила Віка. — Я почекаю, доки вона закінчиться та прийду.

— Ти не сумуватимеш сама? — перепитав Макс.

— Я ж не маленька, — запевнила друзів Віка. — Йдіть, бо пісня закінчиться.