Глава 2.

Отримавши свою половину грошей від продажу їхніх з Богданом шикарних апартаментів, Віка купила собі трикімнатну квартиру в новобудові, що розташовувалася в затишному спальному районі неподалік від парку. Будинок було побудовано чотири роки тому, але в ньому ще залишалися вільні квартири. Зараз у новому помешканні Віки йшов ремонт, але дівчина розраховувала, що вже через пару тижнів зможе заселитися до власного житла. Після розставання з Богданом вона тимчасово жила зі своєю подругою Дашею у двокімнатній квартирі, яку Даша отримала у спадок від бабусі.

Зупинивши машину перед високою новобудовою, Віка вийшла з салону та рушила до входу. Їй подобався цей район з його тихими вулицями та великим зеленим парком поруч. Чудове місце, щоб почати нове життя! Віка зайшла в ліфт, піднялася на восьмий поверх і увійшла до своєї квартири, в якій працювала бригада робітників. Назустріч дівчині одразу ж вийшов широкоплечий чоловік зі світлим волоссям та різкими рисами обличчя. Віка знала, що це був старший бригади. Звали його Іваном.

— Доброго дня, хазяйко! — привітався він.

— Доброго! — кивнула йому дівчина. — Як тут справи? Виправили свій промах?

— Самі подивіться, — Іван повів дівчину за собою до вітальні та вказав рукою на стіну. — Величезний шмат довелося переклеювати!

— То й що? — холодно запитала Віка.

— Купу часу витратили через маленький дефект, якого ніхто б навіть не помітив, — буркнув Іван.

— Ну я ж помітила той дефект! — Віка спокійно витримала докірливий погляд чоловіка. — Я вам плачу непогані гроші, тому бажаю отримати якісний ремонт. Коли плануєте завершити?

— Днів через п’ять. Сьогодні закінчили ванну кімнату.

Віка попрямувала до ванної. Ретельно оглянувши стіни та підлогу, оздоблені плиткою, дівчина задоволено посміхнулася. Вона помітила, що від її посмішки обличчя Івана трохи розслабилося. Мабуть, він переживав, що прискіплива клієнтка і тут знайде якийсь дефект і змусить все переробляти. Віка сказала, що приїде знову через пару днів, вийшла з квартири та спустилася на вулицю. 

Прямуючи до свого авто, дівчина помітила на парковці поруч із будинком стильний темно-синій кросовер. Нічого собі, Maserati Levante?! Віка звернула увагу на цю автівку, бо така машина просто не могла залишатися непоміченою. Дуже сучасна та гарна! Цікаво, хто з мешканців цього будинку може дозволити собі такий автомобіль? А може, ця людина просто приїхала сюди до когось в гості? Хай там як, а власник цього автомобіля має гарний смак і дуже непоганий дохід. А ще любить швидкість та приємне ричання двигуна під капотом. Жодного сумніву, що це якийсь чоловік. Впевнений у собі та наполегливий… або ж просто синок якогось багатія. А взагалі, яка їй різниця? Віка сіла за кермо свого авто та рушила до квартири Даші. Хотілося прийняти гарячу ванну та розслабитися. А потім залізти в ліжко з ноутбуком та провести весь вечір за переглядом фільмів.

Відімкнувши двері квартири Даші, Віка сперлася спиною на стіну та почала знімати босоніжки. Нарешті можна відпочити! Не встигла дівчина роззутися, як до передпокою вибігла Даша в джинсовому комбінезоні. Її темно-русяве волосся було зібране у високий хвіст, а сіро-блакитні очі зацікавлено зупинилися на обличчі Віки.

— Привіт! — посміхнулася Даша. — Ну що?

— Підписала папери. Я нарешті вільна, — Віка трохи посміхнулася подрузі.

— Вітаю! Як все пройшло?

— Нормально. Але Богдан впевнений, що я пошкодую про цей крок. Каже, що скоро він стане багатим та успішним, а я так і залишуся сама, — промовивши це, Віка опустила очі та знову відчула, як серце огортає сум.

— Віко, не слухай його! — вигукнула Даша. — Ти варта набагато кращого чоловіка! І обов’язково зустрінеш його, я впевнена!

— Якщо чесно, то я вже сумніваюся, що мені взагалі потрібен чоловік. Самій набагато краще. Та й улюблена справа є. Чого ще треба?

— Ну ти даєш! А кохання? Кожна жінка мріє про коханого чоловіка, який буде берегти, любити та цінувати.

— Я вже ні про що не мрію, Дашунь! — Віка увійшла до однієї з кімнат. — Спочатку цей чоловік обіцяє кохати тебе все життя. А після весілля раптом каже, що ти маєш занадто твердий характер, забагато часу приділяєш своєму бізнесу… Та обурюється, що ти зовсім не вмієш спокушати його.

— Це тобі Богдан таке сказав? — Даша стала похмурою.

— Сьогодні я почула від нього, що страшенно нудна та зовсім ніяка в ліжку, — Віка хмикнула, втомлено опускаючись на канапу.

— От покидьок! — Даша сіла поруч та поклала руку на плече Віки. — Сонечко, не сумуй! Ти забудеш його та станеш щасливою! У тебе ще будуть нормальні стосунки! 

— Я більше не хочу стосунків, Дашунь. Вистачило одного разу, — Віка проковтнула сльози та підвелася з канапи. — Прийму ванну, дуже втомилася.

— Тобі дійсно треба розслабитися. Прийми ванну, а я зателефоную Лілі. Треба терміново витягати тебе з цього депресивного стану! 

Віка взяла свій домашній халат і рушила до ванної кімнати. Якби ж можна було повернутися в минуле та все змінити. Тоді вона б у жодному разі не погодилася на побачення з Богданом, не дозволила б собі закохатися у нього. Мабуть, всі чоловіки хочуть бачити свою дружину тихою і покірною домогосподаркою, яка щодня готує смачні страви, займається прибиранням та вихованням дітей, слухняно виконує всі вказівки та навіть думати не хоче про якусь там професійну самореалізацію. А Віка розуміла, що вона ніколи не зможе стати такою жінкою… навіть якби й захотіла. Мабуть, їй дійсно буде краще самій. Навіщо нові розчарування? Набравши повну ванну з пінкою, дівчина вправно розстебнула блискавку на своїй кремовій сукні та стягнула її з себе. А потім заколола своє густе темно-каштанове волосся та з насолодою опустилася в теплу ароматну воду. Гаряча ванна та вечір з подругами — це саме те, що потрібно їй зараз. Добре, що є Даша та Ліля! Тільки з ними Віка могла дозволити собі не ховати переживань.