Розділ 6

Зранку я пройшов до пана Авраама. Незначний стук і згодом голос:

- Заходьте! - промовив голос за дверима.

- Доброго дня! Я прийшов, щоб… - та не встиг завершити я свою промову, як пан встав і підійшов до мене.

- Я знаю. Я дуже радий, що ти попав у команду саме до цієї чарівної леді. Значить з тебе можна щось зробити, оскільки вона сказала, що без жодної критики прийняла тебе. Повір, я знаю що говорю, оскільки знаю її ледь не все її життя. Вона ще та критикантка. Рахуй, що ти попав під щасливу руку. Чи ти знав, що це її монолог? Дивись, вона така міцна жінка, що може навіть тебе побороти. У неї страшна сила волі, - закінчив пан Авраам i сів на своє крісло.

Мене здивувала його промова. І за кого він мене має?!

- Справді, я нічого не знав. Просто пошукав в інтернеті гарний монолог, який би підійшов для виступу на сцені, - виправдався я.

- Та вірю я тобі, вірю. Вона подзвонила і сказала, щоб я відпускав тебе тоді, коли просиш, а ти будеш приходити після обіду. І кажи Аврааме.

- Дякую, Аврааме, - мовив я, світячись від радості.

- Ти на мені дякую, а їй, - відповів він мені у дверях.

У моїх думках промайнуло, що першою справою потрібно їй подякувати. Я не йшов, а біг дуже швидко у студію, оскільки не пішов з Джоном на пробіжку сьогодні зранку. Тіло потрібно підтримувати у формі.

Знайомий коридор зустрічав прекрасною прохолодою. Усюди працювали кондиціонери, оскільки на дворі було гаряче. Я підійшов до адміністраторки.

- Доброго дня! Ви не підкажете, а де кабінет пані Елли.

Дівчина глянула на мене.

- Її немає у кабінеті. Вона у залі з своєю командою, - спокійно мовила та.

-  Я один з них. Допоможіть знайти дорогу, - з благанням у голосі промовляв я.

- Звісно, ідіть за мною.

Ми йшли одним і тим же самим коридорчиком. Серце знову калатало, ніби перед якоюсь дуже важливою зустріччю.

Нарешті ми прийшли у величезний зал. Там Елла щось розповідала. Я приєднався до їхньої групи.

- Доброго дня! - не встиг вимовити я, як усі три погляди були прикуті до мене.

- Отже, - продовжила, чи навіть точніше сказати почала Елла, - я хочу вас познайомити, а потім працювати над запропонованим мною сценарієм. Тому, спочатку знайомтесь.

- Мене звати Білл, - промовив весело я.

- Я - Джул, - озвалась білява дівчина, яка стояла, схрестивши руки на грудях. Вона мала зелені очі. У неї був смак в одязі, оскільки одягнено вона була вишукано.

- Ентоні, - стримано говорив хлопець, який був явно молодшим за мене. Чорнявий дивився своїми шампанськими очима. Він був не дуже високий, але мав на диво модельну зовнішність.

- Якщо всі познайомились, то приступимо до іншого. Я вибрала частину однієї з кінострічок. Там якраз троє героїв. Якщо ви вирішили, що кіномистецтво і театральне мистецтво- це одне й те ж саме, то ви глибоко помиляєтесь. У театральному мистецтві ви можете показувати награні почуття, але у фільмі все має бути дуже серйозно. Кожна міміка, кожне слово повинно передаватись на рівні нашого сприйняття. Кожен з вас дивився фільм. Так от, там усі почуття грають так, ніби все було правдою. Нам потрібно так само презентувати свою частинку. На цей раз я вам вибрала уривок з фільму " Гордість і упередження". Це легко покласти на сцені. Сьогодні я роздаю вам сценарій і погляну як ви можете читати свої ролі. До речі, їх я також розділила на вас.

Вона пішла у якусь кімнату і невдовзі повернулась з кількома папками в руках. Вона кожному дала по одній. У неї також вона була. Я розгорнув перший аркуш з назвою і прочитав про себе у думках:
" Містер Дарсі".

- Щ-о-о-о? Я містер Дарсі? - викрикнув Ентоні.

- А я Елізабет? - з шоком на очах запитала Джул.

- Заспокойтеся. Я розділила нас на дві команди. Тобто Білл і Ентоні - Дарсі. Я і ти - Елізабет. Тут дві різні частини їхніх сцен. Я буду допомагати вам у виступі. Оскільки, я знала, що ті двоє виберуть на троє осіб, то я вибрала на двох, але різні сцени. А тепер у кого у папці пише: Сцена з дощем? - запитала Елла.

Ми всі разом почали читати. У мене писало: Ранкова сцена + Фінальна.

Джул і Ентоні підняли руки вгору.

- Отже, ви - перша пара. А ми з Біллом - друга. Я даю вам 10 хвилин, щоб прочитати першу сторінку тексту, щоб знати що як вимовляти.

Усього у мене тексту було дві з половиною сторінки. Це з словами Елізабет. У моїх думках поринули рядки, які потрібно буде знати. Вони такі чуттєві. Я бачив цю сцену у фільмі. Я знав як головний герой це говорив, тому потрібно буде передивитись і трохи повчитись. 
Ця невгамовна Елла уже попросила першу пару з'явитись і прочитати першу сторінку тексту. У них було доволі багато тексту. Але вони хоча б сваритись повинні, а у мене романтична сцена.

Вона дала їм кілька порад, щодо наступних сторінок тексту. Я слухав також. Я милувався нею.Мене заворожувала її краса мовлення. Ці скули, що так чітко виділялись під час того, як вона сміялась. Її сміх дуже заразний. Як тільки у неї з'явилась на устах усмішка я й собі почав усміхатись. Коли вона сумнівалась, то пухкі губи складались у одну лінію.

Ось прийшла моя черга.

- Ну що ж, Білле, - звернулась вона до мене, а я вже розтанув, наче шоколад у руках, - у нас з тобою важливі сцени. Це сцена, коли вони відкривають один одному почуття, а також уже коли вони пара. Звичайно, сцени ж поцілунком не буде. Та все ж. Одже, прочитай мені ось цей стовпчик, - тицьнула пальчиком Елла на один з стовпців. Я прокашлявся і почав зачитувати з певною інтонацією:

- Ви були усьому причиною. Ви надто великодушні, щоб правити моїми почуттями. Ваша розмова з тіткою дала мені надію, про яку раніше я ненаважув ся й думати. Якщо ваші почуття не змінились, скажіть мені про це. Мої думки, як і раніше не змінні. Всього одне слово змусить мене мовчати. Та якщо ваші думки змінились, то… - та не встиг завершити я, як мене зупинила її рука, яка піднеслась до мого рота. Я відчував ніжну шкіру біля своїх губ.

- Досить, ви сказали достатньо. Я бачу, що ви вмієте грати на публіку. А тепер повторимо фінальну сцену.