Глава 10

Сутінки сповзали з неба, коли вони дістались до руїн. 

Перед ними височіли залишки стародавнього храму: мармурові колони, зарослі мохом, і потріскані барельєфи, що зображали спотворених істот з багатьма очима. Повітря тут було густим, важким, ніби сама земля пам’ятала, скільки крові пролилось на її поверхні. 

• Це місце… - прошепотів Намджун, вдивляючись у символи на стінах. - Це ж Храм забутого бога Хаосу. Його магію заборонено використовувати ще з часів Великого Розлому. 

• Значить, ми на правильному шляху, - сухо відказав Юнгі, не сповільнюючи кроку. Його очі палали холодною рішучістю. 

Джин зупинився біля однієї зі стін і провів пальцями по вигравіруваному знаку - колу, яке колись було печаттю. 

• Тут є прихований прохід. 

• Як його відкрити? - спитав Чонгук, уважно роззираючись. 

• Магія рівноваги. Потрібен баланс світла і тіні, — Джин зосередився, створюючи у повітрі символи. Світло торкнулось стародавніх ліній, і ті відповіли низьким гуркотом. 

Стіна ліворуч здригнулась, потім повільно розчинилась, відкриваючи темний спуск униз. З-під землі потягнуло холодом і запахом крові. 

• Обережно, - попередив Джин. - Тут можуть бути пастки. 

Вони спускались у тиші, лише кроки відлунювали від каменю. Чим глибше, тим темніше ставало, і навіть світло магічних кристалів здавалось слабшим, немов щось невидиме поглинало його. 

На дні спуску відкрилась велика зала. Колись це, мабуть, було святилище.  

 
По колу стояли чорні вівтарі, з’єднані річками червоної рідини, що стікала у центр - там, на старому камені, лежав “Юнгі”. Його руки були сковані, груди ледь підіймались. Навколо - десятки сектантів у темних каптурах, що шепотіли молитви невідомою мовою. 

Юнгі одразу впізнав його. Серце зупинилося на мить. 

•  Він там, - прошепотів Хосок. - Але коло активне. Якщо ми вліземо - воно спалахне. Невідомо, що вони зроблять в цьому випадку. 

Джин нахилився до Юнгі: 

• Зараз нам треба все зробити правильно, інакше загинемо всі. Тому не треба діяти необачно. 

• Але ж він страждає, як ви можете казати таке?  

• Я не менше за тебе турбуюсь за нього, - холодно відповів наставник. - Та поспішністю ми можемо все зруйнувати. Не забувай, що одна невірна дія - і він може померти.  

Юнгі замовк, придавлений силою цих аргументів. 

• Пропоную по одному знешкодити їх, - висунув пропозицію Намджун. - почнемо з тих, щоб максимально непомітно зменшити їх кількість. Техьон, ти ж зможеш прикрити нас ілюзіями?  

• Так, але мені треба буде трохи часу, щоб підготуватись. 

• Чудово, - промовив Джин, погоджуючись. - Тоді Те робить ілюзії, а ми з різних сторін знешкоджуємо сектантів. Пам’ятайте діяти треба максимально безшумно. 

Всі закивали, даючи знак, що розуміють всю важливість діяти тихо. 

Юнгі підійшов до одного з фанатиків зліва, ближче до Чіміна. Він максимально влучно направив сконцентрований розряд енергії в шию сектанта. Це вирубить того на деякий час. Краєм ока некромант бачить як інші також працюють, а за мить на пустих містах з’являються ілюзії. Вони були хиткі, не такі якісні, як Техьон наклав у Лісі на відьму, що трималась і досі. Але якщо не придивлятись, то і не помітно. Особливо в такому погано освітленому місці.  

• Нарешті ми зможемо повернути нашого Бога. - неочікувано рознеслось по залу і до постаменту з Чіміном вийшла фігура в чорному плащі. - Сьогодні, за допомогою жертви улюбленця Смерті, Хаос знову прийде в цей світ! 

• Ха-ха-ха, - доноситься слабкий сміх з постаменту. - Вам ніколи не повернути його, - прохріпів “Юнгі”. 

• Ти б міг побачити це і я б з залюбки показав тобі. Та от біда, до того часу ти вже будеш мертвим і відчинеш своєю жертвою ворота для Хаосу. 

• Ні, що в чорта робить Чімін, - панічно зашепотів Джин поряд з Юнгі. Вони змогли прибрати ще декількох, не привертаючи увагу але далі було небезпечно. Треба думати інший план. Та схоже у відьми є власний. - Він тільки розізлить його і прискорить власну смерть! 

Маг одразу напружився. Він не дасть цьому статись.  

• Я то може буду мертвий та і ти не побачиш приходу Хаоса, - голос відьми був слабкий, але повний злорадства.  

• І чого це?  

• Бо я не улюбленець Смерті. Ви схопили не того кого треба. 

• Та що ти таке верзеш Мін - саме в цей момент ілюзія, що була накладена на Чіміна спала, - Юнгі...Хто ти в біса такий?!  

По залу пронісся шепіт. Всі секатнти були шоковані і не вдоволені. Вони так довго готувались до цього ритуалу і зараз все може піти шкереберть через те, що цей зухвалий юнак їх обманув. 

• Всього лише відьма, яка бачить майбутнє. Тобі не пощастило.  

• Ми повинні атакувати зараз, поки вони дезорієнтовані і не знають, що робити, - промовив Чонгук. 

• Згоден, - підтвердив план Джин. - Намджун ти повинен вивести з ладу всіх ментально слабких. Чонгук наступай зліва і намагайся відтіснити їх від постаменту якнайдалі. Техьон створи ілюзію якогось страшного монтра щоб відволікти тих, що справа. Юнгі, я і Хосок проб’ємось до Міні, щоб врятувати його. 

Команда розсипалась по місцях, кожен діяв без слів — вони вже були єдиним механізмом. Спочатку світ наче зупинився на хвилину, а потім вибухнув від звуків та магії. Справа був гігантський монстр, якого вони бачили в Лісі Тіней. Зліва - Чонгук бойовою магією стихій боровся з сектантами, що залишились в свідомості після ментальної атаки Намджуна.