Глава 9

Все затихло настільки ж швидко, як і почалось. Команда була спантеличена. До тями всіх привів Хосок, який застогнав і почав підніматись, тримаючись за пошкоджену голову. 

• Що сталось? - знесилено промовив цілитель. 

При цих словах “Чімін” розвернувся і підбіг до Техьона.  

• Це ти! Що ти наробив?! НАВІЩО ТИ ЦЕ ЗРОБИВ?! 

• Чімін, заспокойся! - Намджун одразу кинувся на захист відьми. - Зараз не час для сварок і.. 

• Як ти мене назвав? - не відпускаючи рубахи відьми промовив маг. 

• Чімін?  

• Давайте я все спокійно поясню, - промовив Те. 

• Було б чудово.  

• Але де Юнгі? - вигукнув Чонгук. - Невже вони забрали його? Що ж робити? Немає часу на розбирання, нам треба щось робити, щоб врятувати його!. 

• Я тут. - “Чімін” підняв руку і в той же момент відьма зняла ілюзію. 

• Юнгі? Тоді Чімін... 

• Так, - тихо промовив Техьон. - Він бачив майбутнє, де Юнгі викрадають і попросив мене накласти ілюзію. Те що планують ті сектанти не повинно статись.  

• І ти так просто зробив це?! - накинувся на нього некромант знову. - Так просто віддав в їх лапи свого друга? Він був взагалі другом для тебе?! 

• Та що ти знаєш! - взірвався Те. - Як би я не хотів цього робити але мушу! Він попросив свій борг життя! Для вас, магів, це може і пустий звук, але відьми повинні сплатити його своєму рятівнику. Щоб це не було. І він чудово знав це.  

• Ти знав? - спитав знесилено маг, відпускаючи нарешті одежу відьми з власних кулаків. 

• Що? Що це той самий Чімін? Так. Він одразу знав, що зустріне тебе тут. І йому було доволі складно весь цей час не видати себе.  

• Чому? Чому він зробив це?  

• Я не знаю, - Те опустив голову визнаючи свій провал.  

• Не втрачаймо час! - раптом промовив Хосок, який до цього стояв тихо. - Чімін зараз не відомо де і що саме з ним роблять. Нам треба якнайшвидше отримати допомогу. Намджун дістань екстрений телепорт. Нам негайно треба в Академію.  

*** 

Світ розчинився у вибуху світла. Повітря спалахнуло, немов хтось розірвав тканину реальності, і за мить п’ятеро магів опинилися посеред величного холу Академії. Мармурові підлоги виблискували, на стінах палахкотіли кристали освітлення, а магічна печать телепорту тьмяно згасла під ногами. 

• Що за... - вигукнув один зі студентів, відскочивши вбік, коли їхня група з’явилася прямо посеред зали. 

Але Юнгі навіть не почув. Його серце билося швидше, ніж думки. Він намагався дихати рівно, але в голові все ще лунав голос Чіміна, його останні слова — «радий був знову тебе побачити, Юні». 

Здалеку почулись швидкі кроки. 

• Де він? - голос був різкий, сповнений неспокою, але впізнаваний. 

Зі сходів спускався високий чоловік у чорному плащі - Джин, наставник відьом і куратор команди Чіміна. Його обличчя було спокійне, але очі світилися тривогою. 

Він підійшов ближче, не питаючи, звідки вони повернулись раніше терміну. 

•  Де Чімін? - його голос зірвався на останньому слові. 

Техьон опустив погляд, не маючи сили відповісти. 
Намджун зробив крок уперед.  

•  Він... не повернувся з нами. Його викрали. 

• Що? - у голосі наставника з’явився глухий відгомін люті. - Хто? 

• Сектанти. Ті, про кого ми вже чули на північних рубежах, - коротко відповів Юнгі. - Вони прийшли по мене. Але він… він підмінив мене собою. 

На мить у холі стало настільки тихо, що чути було, як кристали над головами потріскують від надлишку магії. 

Джин зціпив зуби, його очі спалахнули темно-рубіновим сяйвом. 

•  Ідіть до кабінету директора. Негайно, - коротко кинув він і різко розвернувся. 

Кабінет директора був залитий м’яким жовтим світлом, але навіть воно не могло пом’якшити атмосферу. Всі викладачі старших курсів уже зібрались. Директор Академії , старий архімаг у срібно-синій мантії, сидів за столом, схрестивши руки. 

• Говоріть, - спокійно сказав він. 

Намджун доповів коротко, без прикрас. Як вони знайшли Сферу Відлуння, як Чімін упав у транс, як пізніше наклали ілюзію, і як зрештою його викрали. 

Коли оповідь закінчилась, директор важко підвівся. 

• Цей хлопець… - тихо промовив він. - Справжній відьма-пророк. Ми не маємо права його втратити. 

• Ми й не втратимо, - твердо відповів Джин, ступаючи вперед. - Я його наставник і відьма-шукач. Я знайшов його колись в горах, знайду і зараз.  

На цих словах Юнгі скинув голову. Так ось хто врятував Чіміна тоді? Яке полегшення, що він не був сам.  

• Я вже відчуваю його магію, хоч і слабко. Вона гасне, але ще тримається. Якщо вирушимо зараз - зможемо встигнути. 

• Ви впевнені? - спитав один із професорів.  

• Ми не маємо вибору, - втрутився Юнгі. - Це не просто учень. Це наш товариш. І він пожертвував собою, щоб ми були тут. Ні, він жертвує собою для порятунку цілого світу.  

Директор коротко кивнув. 

• Дозволяю. Джин, ви ведете групу. Візьміть бойовий загін із відьм і старших магів. Академія відкриє для вас Великий Шлях. 

Джин торкнувся амулета на грудях, активуючи печать пошуку. Навколо нього з’явилося коло рун, які загорілися багряним сяйвом.