Глава 1

Глава 1 

Пройшло 10 років 

• Юнгі! Хоч у цю п’ятницю приєднуйся до нас! - почувся голос Хосока над вухом хлопця, що сидів під великим деревом і читав книгу. 

• Ні, - не відводячи очей від сторінок, відповів Юнгі. 

• Чому??? - почав нити Хосок і завалився на друга. 

• В мене справи. 

•  Які? 

• Скоро той день... - голос Юнгі був байдужим, але Чон уважно спостерігав за перекошеним від болю обличчям друга. 

• І як довго ти збираєшся проводити ці ритуали? Якщо його душа не відгукується вже десять років, може її там і нема? Може, варто вже припинити... 

Хосок не встиг закінчити: раптово почувся глухий звук від різко захлопнутої книги. 

Юнгі відштовхнув друга і підвівся: 

• Ніколи не смій просити мене припинити, ясно? До останнього подиху я шукатиму його. Він має знати, що я справді хотів сказати тоді... 

• Але пройшло 10 років! - Хосок не вмів зупинитись вчасно. 

Скорбота щодня поглинала Юнгі, але у цей день біль був особливо гострим. Почуття вини і жалю штовхали його на марні спроби знайти Чіміна у потойбіччі. 

• Мені байдуже, - голос Юнгі згасав, а вогонь у очах поступався відчаю. - Я мушу це зробити. 

Хосок тихо обійняв друга: 

• Просто не хочу бачити тебе таким розбитим щоразу. 

• Дякую, - тихо відповів Юнгі і відступив. - Нам час на заняття. Професор Дрі не любить запізнень. 

• Точно. Не хочеться залишатися після уроків. 

Друзі зібрали речі й рушили в аудиторію. На щастя, вони встигли. 

• Сьогодні лекція не надовго відкладається через невеличке оголошення. До нас приєднуються нові студенти, - оголосив професор, його голос був насичений неприхованою неприязню. - В рамках експерименту десять відьом приєднуються до магів. По дві в кожну групу. Хочу вас попередити: ці відьми - найкращі зі своєї академії. Не недооцінюйте їх, інакше поплатитесь. Прокляття відьом важко зняти, а ми, маги, працюємо зовсім інакше. Зараз ви познайомитесь з двома новенькими і рекомендую вам бути обачними. 

Професор уважно окинув поглядом студентів і повернувся до дверей: 

•  Прошу, заходьте. 

Двері повільно відчинились, і в аудиторію зайшли дві фігури у червоних плащах. Обличчя і тіла були приховані капюшонами, але різниця у зрості була помітна: одна фігура - висока і ширша в плечах, інша  їй на противагу - невисока і тендітна. 

•  Було б добре, якби ви представились, - сказав професор, насупивши і так завжди насуплені брови. 

•  Я - Кім Техьон, - перший зняв капюшон, відкривши привабливе обличчя і широку усмішку. - Спеціалізуюсь на ілюзіях. Але і зіллях розбираюсь, тому хто хоче трошки побешкетувати, завжди відкритий до цього! 

Техьон підморгнув і додав: 

•  А це мій друг Міні. Його краще не турбувати -  він не любить товариство незнайомців. 

Друга фігура залишалась нерухомою, мов статуя, не звертаючи уваги на зацікавлені погляди. 

•  Добре, на цьому завершимо знайомство, - підсумував професор. - Сідайте, починаємо лекцію! 

Студенти зітхнули, але знали - попереду важливий матеріал. 

*** 

Академія нагадувала вулик, який потурбували. Здавалося, лише Юнгі залишався байдужим до цієї метушні. Бо весь цей час Мін відчуває себе доволі паскудно. Ритуал знову не дав ніяких результатів і довелося пару днів провалятись прикутим до ліжка, через магічне виснаження. Та і зараз все ще відчувається неприємне відчуття нудоти та млявості. За стільки років Юнгі вже наче звик до такого стану у цей період часу, та  цього разу все відчувалось в рази гірше.  

Під час ритуалу, коли він був по ту сторону, він відчув подих холоду, який наче казав, що треба зупинитись, більше йому не дозволять гуляти по потойбіччю так просто. І хлопець знав, що так колись станеться. Насправді, він думав, що це станеться набагато раніше, але судячи з усього сама Смерть благоволила йому. Та її терпіння не вічне, на жаль. Тепер йому треба буде заплатити велику ціну, якщо  той знову суниться до володінь своєї покровительки без запрошення. 

• Хьон, не повіриш! Техьон насправді такий класний! Ми вчора разом працювали над спільним проектом і його сприйняття магії настільки відрізняється від того, як вчать нас! Відьми буквально бачать потоки магії і використовують їх! Тобто, вони не задіюють власні ресурси, а черпають їх з зовні. Але там теж є багато нюансів, Техьон не став удаватись у подробиці. Так описав у загальних рисах... -  гомонів Чонгук не припиняючи.  

Дорога до їдальні відчувалась як вічність. В Юнгі шалено боліла голова і пекли очі від нетривалого сну цієї ночі і великої кількості інформації, що професор намагався донести до студентів на минулій лекції. Єдине бажання мага було впасти на стілець, скласти руки, примостити на них важку голову і нарешті отримати такий необхідний зараз сон. Але переривати хлопчину, що такий радий поділитись з хьоном останніми подіями, не було ніяких моральних сил.  

• Але потім підійшов його друг. Він такий дивний! Постійно ходить в тій мантії і мовчить! Серйозно, я жодного разу не бачив, щоб він розмовляв і знімав капюшон! А ще я помітив, що інші відьми стороняться його. З Техьоном вони можуть перекинутись кількома фразами, але тільки тоді, коли Міні немає поряд з ним. Це доволі дивно. Таке відчуття, наче вони його... якби це правильно сказати.. 

• Недолюблюють? - запропонував Юнгі.  

• Ні, тут щось інше. Скоріше бояться. Так, це більш підходить під те, що я бачив.