Я обіцяла бути кращою версію себе. Обіцяла собі. Вночі. Фантазувала та вибудовувала життя своєї мрії, реальності, яку складно досягнути. Я мріяла. Я думала. Я планувала. Я прагнула. Я крутилася в ліжку. На правий бік, на лівий, на спину, на живіт. Я не могла заснути. Єдине, що мені залишалося — думати. Думати про життя, про себе, про інших. Про мрії.. мрії, на які в мене забракло сміливости, і я тут...
Завтра я почну бігати! Обіцяю!
Завтра я годину, ні, дві буду вчити німецьку! Обіцяю!
Завтра я нарешті напишу братові! Обіцяю!
Завтра я знову спробую вдягнути лінзи! Не спробую, а вдягну! Обіцяю!
Завтра я не буду боятися! Обіцяю!
Завтра я буду діяти! Обіцяю!
Завтра я раніше ляжу спати! Обіцяю!
Завтра я буду менше сидіти в телефоні! Обіцяю!
Завтра я... я зроблю все, що відкладала на потім, на потім, яке не настало, але завтра... завтра воно настане!
Але завтра я знову думала про це, бо моє вчорашнє завтра так і не настало...
19-20.10.2024