Вечірні танці

Наступний день. Вечір.

Зала була наповнена м’яким світлом люстр і відлунням тихої музики. Скрізь стояли столи з кришталевими келихами, на яких відблискували краплі шампанського, а в повітрі витав легкий аромат квітів та дорогоцінного парфуму. Люди сміялися, піднімали келихи, обмінювалися ввічливими компліментами, але Лія відчувала себе наче в іншому світі — світі, де вона була чужинкою серед блискучих костюмів і вечірніх суконь.

Вона стояла поруч з Джейком, і його присутність була одночасно заспокійливою та лякаючою. Легка напруга проходила по її тілу, коли він, не відриваючи погляду від зали, злегка притримував її за лікоть. Для оточуючих це виглядало як ввічливий жест супроводу, але Лія відчувала у ньому інший підтекст: він демонстрував, що вона — його. Кожен його рух, кожен погляд був підкреслено контрольованим, і в цьому була якась непомітна, але відчутна напруга.

— І це весь захід? Просто розмовляти та пити алкоголь? — тихо сказала вона, більше до себе, ніж до нього.

Джейк не відразу відповів. Він залишався непорушним, як скульптура з мармуру, поки його очі не зустріли її погляд. Потім повільно нахилився, щоб сказати щось майже пошепки:

— Звичайно ні, люба…

Його пальці ніжно, але впевнено стиснули її талію. Лія відчула силу його рук, тепло, що проходило через тканину сукні. Він хмикнув тихо, майже непомітно, наче насолоджуючись її невдоволенням, її невпевненістю серед чужих людей.

Вона намагалася відійти, але Джейк не дозволив — його присутність була як магніт, непомітно, але невідворотно тримаючи її поряд. Кожен його рух, кожен жест виглядав природно, але одночасно був точно підлаштований під реакції оточуючих. Коли хтось намагався підійти привітатися з Лією, його погляд зупиняв усі спроби, мов невидимий бар’єр. Він не агресивний, але його влада над ситуацією була абсолютною.

— Зараз тільки офіційна частина… Потім буде танець, — додав він тихо, ніби розкриваючи таємницю, яка викликала у Лії одночасно цікавість і невдоволення.

Лія відчула, як в її грудях піднімається невеличке хвилювання. Танці… вона майже забула, що це слово може викликати стільки змішаних почуттів. Джейк повів її трохи ближче до центру зали, де вже починали розташовуватися пари, готові до першого танцю. Люди повільно розступалися, намагаючись помітити їх серед загальної маси. Деякі кивнули Джейку, деякі уважно вдивлялися в Лію, намагаючись зрозуміти, хто ця загадкова супутниця.

Вона відчувала на собі погляди і усвідомлювала, що вона виглядає як наречена — біла сукня, акуратний пучок на голові, легкий макіяж, що підкреслював її природну красу. Вона відчувала себе дивно: одночасно центром уваги і бажанням зникнути, сховатися серед людей.

Джейк нахилився до її вуха, голосом, що ледве перевищував шепіт, промовив:

— Не хвилюйся. Я поряд.

Вона відчула його впевненість і контроль, і це, хоч би як дивно це звучало, заспокоювало її. Але одночасно було трохи приголомшливо — відчуття, що він стежить за кожним її рухом, не відпускає ні на крок. Лія підняла очі на нього, і помітила легку посмішку на його обличчі — майже непомітну, але точно присвячену лише їй.

Музика почала звучати тихо, легкі акорди заповнили простір, і перші пари вже почали повільно обертатися. Джейк простягнув руку, запрошуючи її танцювати, і Лія, хоч спершу зніяковіла, зрозуміла, що відмовитися неможливо. Він не залишає вибору, але не вимагає — просто його присутність і його рука, що чекає, мов магніт, притягують її до центру.

Вона зітхнула, роблячи крок уперед, і відчула, як його рука на її талії веде її в такт музики. Серце билося швидше, але не від страху, а від несподіваного хвилювання. Джейк рухався впевнено, наче знає, куди веде її тіло, а вона лише слідувала, намагаючись не думати про здивовані погляди оточуючих.

Лія зітхнула, трохи відвертаючись від Джейка.

— У мене завтра денна зміна, — сказала вона тихо, але так, щоб він почув.

Джейк хмикнув, і її тіло відчула його пальці, що стискали талію трохи сильніше. Погляд його потемнів, став важким і глибоким, неначе вона тільки-но порушила якийсь його внутрішній закон. Він повільно нахилився до неї ближче, і тепер між ними майже не залишалося простору.

— Думаєш, я дозволю тобі працювати, люба? — його голос був тихим, але в ньому звучала непохитна впевненість і легка загроза. — Зараз, коли ти моя наречена…?

На слові "моя" він різко стискає її талію сильніше, трохи притягуючи її ближче, майже впритул. Лія відчула тепло його тіла, відчула його силу і контроль, що охоплювали її, наче невидимий ланцюг. Серце прискорилося, але не від страху — швидше від несподіваного хвилювання, яке одночасно дратувало і інтригувало її.

Лія насупилась, стискаючи губи, намагаючись зберегти незалежність, яку так цінувала.

— Я тільки граю цю роль, — сказала вона рішуче, не відводячи погляду. — І ти мені не указ!

Вона пирхнула і різко вирвалася з його рук. Її кроки були легкими, але впевненими, коли вона попрямувала до столика з солодощами, залишаючи Джейка стояти на місці. Його очі стежили за нею, кожен рух Лії затримувався в його погляді, як кадри повільного фільму.

Він не міг не визнати — вона витримана. Вона не боїться його, навіть коли він стоїть так близько, що її запах заповнює його ніс. Вона зухвала і незалежна, і це враження було ще сильніше через те, що зараз вона стоїть у білій сукні, оточена багатими й впливовими людьми, які судять кожен її жест.

Лія взяла невеликий шматочок тортика і ложечку. Вона піднесла ложечку до рота, акуратно ковтнула, демонструючи ідеальні манери — саме так, як їй сказав Джейк ще раніше. Кожен рух був виваженим, плавним, але водночас природним. Жінки, що стояли поруч, уважно спостерігали за нею, намагаючись вловити якусь помилку, яку могли б обговорити пізніше. Лія ж, відчуваючи цю увагу, лише кидала легкі, невинні погляди в їхній бік і тихо посміхалася. В очах була гра, трохи виклик, трохи флірт, хоча навколишні, здається, не зовсім розуміли, що відбувається.